Які вимоги до організацій, що проводять контроль викидів забруднюючих речовин пересувних джерел?

Проведення контролю відпрацьованих газів автомобілів на відповідність ДСТУ 4276-04 та ДСТУ 4277-04 повинно виконуватися спеціалізованою атестованою лабораторією, з обов’язковою наявністю в галузі атестації лабораторії, права вимірювати параметри пересувних джерел: димність, вуглеводні, оксиди вуглецю, температуру оливи, частоту обертів. Дані параметри контролю регламентуються ДСТУ 4276-04, ДСТУ 4277-04. Результати вимірювань оформлюються протоколом, форма якого встановлена ДСТУ 4276-04 і ДСТУ 4277-04 та зберігаються на підприємстві, та при перевірці підприємства ДЕІ надаються інспектору ДЕІ.

Приклад із практики: Часто у підприємства виникає питання, якщо воно придбало газоаналізатор або димомір: чи може воно самостійно проводити контроль пересувних джерел»?

Стаття 29 Закону № 2702-XII передбачає виробничий контроль пересувних джерел викидів і таким чином підприємство може та має проводити контроль.

Проте, згідно із Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 5 червня 2014 року № 1314-VII вимірювання в галузі охорони навколишнього природного середовища є сферою законодавчо регульованої метрології — контроль пересувних джерел підпадає під це визначення, тож відповідно його необхідно проводити виключно атестованою лабораторією. 

Тобто, підприємство може проводити контроль своїх пересувних джерел власним приладом для розуміння їх стану та викидів від них — так сказати «для себе». Проте, для того, щоб отримані результати вважалися достовірними та мали законну силу, лабораторія підприємства, що виконує такі інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел, має бути атестована, а відповідні дослідження мають бути прописані у її галузі атестації. 

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 pоку, було припинено оподаткування екологічним податком викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення. Зокрема, з розділу VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу були виключені відповідні норми щодо визначення платників, податкових агентів, об’єкта та бази оподаткування, ставок, порядків обчислення, подання податкової звітності та сплати податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.

Увага! Стаття публікується частково! Повна версія – в статті «Контроль за дотриманням нормативів викидів від пересувних джерел: хто і як саме має здійснювати?» в журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №10, 2020