Як і в багатьох інших країн на початку ХХ століття у скандинавській країні Швеції розпочалася масова індустріалізація, яка згодом дала свої екологічні наслідки. Вони полягають в забрудненні повітряних мас шкідливими речовинами, які потрапляють в атмосферу завдяки транспорту, металургійної, хімічної, харчової промисловості, фармацевтики, сільського господарства. Головними забруднювачами атмосферного повітря вважаються оксиди вуглецю, азоту, діоксид сірки, аміак, важкі метали, такі як свинець, мідь, хром, цинк, кадмій. Крім того повітря досить сильно забруднюється пилом та іншими дрібними частинками, чимала частина яких з'являється від роботи великої техніки, будівництва, видобутку корисних копалин та ін.
Проте у цій країні, де наразі проживають трохи менше 10 мільйонів людей, приймали рішучі кроки щодо їхнього вирішення. Зокрема, ще в 1967 році заснували «Шведське агентство з охорони навколишнього середовища», а згодом саме уряд Швеції ініціював першу конференцію ООН з питань захисту навколишнього середовища, яка відбулася в 1972 році в Стокгольмі. Результатом конференції стало твердження «Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища», яка має на увазі під собою розробку і реалізацію різних проектів, спрямованих на захист і поліпшення навколишнього середовища на благо нинішнього і майбутніх поколінь. Також саме Швеція була однією з перших держав, які підписали і ратифікували Кіотський протокол, міжнародна угода про необхідні заходи в умовах зміни клімату.
А в 1977 році в країні створили Шведську державну компанію з управління ядерним паливом та поводження з відходами (SKB). З часів свого створення SKB інвестувала чимало в інформування населення про свою діяльність. Муніципалітети, готові прийняти на своїй території захоронення відходів, теж витрачають багато сил і часу на спілкування з місцевими жителями, постійно організовують зустрічі з ними. І Оскархам, і Форсмарк, де розташовані пункти ізоляції РАВ, взяли на себе відповідальність добровільно – за проекти виступило 70-80% населення цих міст.
Також в країні побудували підземну лабораторію Äspö Hard Rock Laboratory, яка є дослідницьким центром для майбутнього геологічного захоронення відпрацьованого ядерного палива. Завод належить і управляється Svensk Nuclear Fuel Management AB (Svensk Kärnbränslehantering AB). Він був побудований для перевірки різних методів і можливостей остаточної утилізації відпрацьованого ядерного палива. В лабораторії проводиться серія експериментів на глибині 500 метрів (1600 футів) в корінних породах. Лабораторією користуються як шведські, так і міжнародні експерти. Велика частина досліджень проводиться для будівництва майбутнього сховища відпрацьованого палива. На майданчику немає відпрацьованого ядерного палива, що дозволяє тримати лабораторію Äspö відкритою для громадськості.
ПАЕУ запрошує на ІІ Щорічний бізнес-форум з промислової екології «ECO-MODERNIZATION-2021: КРАЩІ ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ»:
29 березня — Охорона атмосферного повітря
30 березня — Промислові відходи
31 березня — Вода в промисловості
Знайдемо рішення разом! Долучайтеся!
Важливим кроком у 1980-х роках стало винесення всієї промисловості за межі шведської столиці. В середині 1990-х рр. в мерії Стокгольма вирішили перетворити колишню промислову зону Хаммарбю в зразок екологічної міського планування. У заново відбудованому житловому районі – «розумні» електромережі, доступний і екологічний громадський транспорт, велосипедні доріжки і парковки, організація збору та утилізації відходів.
Схоже перетворення промислової зони в житловий район сталося і в Мальме. Сьогодні район Вестра хамнен – це район з нульовим викидом вуглецю, де використовується система акумулювання теплової енергії. Вода зберігається протягом літа, потім закачується за допомогою енергії вітру для обігріву будинків в холодну пору року. Потім вода повторно використовується для охолодження будівель влітку.
Починаючи з 1999 року, в Швеції активно і успішно впроваджуються зелені технології в усі сектори економіки. Енергоефективність та використання відновлюваних енергоресурсів розглядаються шведським урядом в якості національних пріоритетів і інтегровані в політику країни в галузі енергетики та навколишнього середовища. Сьогодні Швеція забезпечує себе альтернативною енергетикою на дві третини.
З 1999 року, коли була прийнята екологічна програма цієї країни, до сьогоднішнього дня частка окислених озер в Швеції скоротилася з 17 % до 10 %, і тенденція до зниження їх числа зберігається. Результатом поліпшення стану прісних водойм і використання новітніх очисних споруд дозволило забезпечити кожен будинок в Швеції чистою питною водою.
У 2001 році в Швеції була прийнята Стокгольмська конвенція по припиненню виробництва особливо небезпечних і стійких хімічних речовин. До 2009 року цій країні вдалося практично повністю згорнути промислове використання ртуті. Сьогодні вона використовується тільки при виробництві енергозберігаючих ламп і медичного обладнання.
В 2005 році уряд Швеції ввів податкові пільги для енергоємних галузей в обмін на розробку ними заходів щодо зниження енергоспоживання. Користуючись наданими можливостями, великі промислові підприємства Швеції почали впроваджувати інноваційні технології для одночасного підвищення ефективності і зниження витрат споживаної енергії. В результаті за останні 20 років рівень викидів в атмосферу двоокису вуглецю став одним з найнижчих серед країн Євросоюзу. Головним чином, таких результатів вдалося досягти завдяки відмові від нафтового палива та переходу до біологічного при опаленні житлового сектора. За прогнозами, кількість шкідливих викидів в атмосферу буде і далі знижуватися.
Безумовним успіхом в сфері енергозбереження та ресурсів можна вважати шведський досвід з переробки побутових відходів та з отримання з них електричної і теплової енергії. Прискоренню переходу на поновлювані джерела енергії сприяють всілякі пільги, що надаються державою, громадянам, які вирішили відмовитися від невідновлюваних джерел енергії. В результаті проведеної політики, в Швеції все більшої популярності набирає використання біопалива, яке переважно використовується для виробництва тепла. Біопаливо – це деревина, торф, відходи целюлозного виробництва, сміття і т.д. Шведський уряд активно інвестує в технології, що дозволяють виробляти тепло з промислових відходів.
У Швеції 93 % усіх відходів переробляється. Скло, пластик і папір відправляються на профільні підприємства, що займаються переробкою. Істотна частина сміття спалюється, а з отриманої енергії виробляється біопаливо, електрику і тепло. Так, наприклад, енергія, добута за рахунок сміття, на 45 % забезпечує теплом і електроенергією Стокгольм.
Джерело: прес-служба Ecobusiness Group
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»