Заходи щодо боротьби з промисловим забрудненням, які вживають у Японії

Японія це порівняно невелика країна у Тихому океані, особливістю якої є те, що вона включає в себе понад 6500 островів. Оскільки велика частина островів є гірськими і вулканічними кожного року там відбувається приблизно 1500 землетрусів. Тим не менш у Японії досить розвинута промисловість, екологічні проблеми від якої почалися ще у ХІХ столітті: у 1878 році трапилося отруєння міддю, викликане дренажем з мідної шахти Ашіо в префектурі Тотігі.

А вже у 1950-1960-х роках Японію сколихнув ряд екологічних катастроф, які змусили зробити ряд рішучих кроків. Зокрема, в 1969 році заснували союз споживачів Японії для вирішення проблем зі здоров'ям і помилкових заяв компаній, оскільки нестримний промисловий розвиток Японії вважався джерелом проблем для споживачів і громадян. У 1970-ті роки Союз споживачів Японії очолив опозицію ядерної енергії, закликавши до проведення загальнонаціональної кампанії «Тиждень проти ядерної енергії».

В 1968 році прийняли Основний закон про контроль за забрудненням навколишнього середовища, частково через хвороби, пов'язаних із забрудненням, в тому числі викликаючи смертельну хворобу Мінамата і астму Йоккаічі. Відтоді Японія зосередила свої зусилля на боротьбі із забрудненням наступними способами:

• Модальне зрушення в національній політиці, що дозволяє органам місцевого самоврядування посилити стандарти національних вимог
• Стимулювання бізнесу для прийняття екологічно чистих технологій і політики
• Модернізація старих і неефективних електростанцій і заводів
• Інвестування в технології контролю забруднення
• Навчання як громадськості, так і ділових кіл.

Одна з серйозних проблем в зниженні забруднення повітря і відходів полягала в тому, щоб переконати бізнес адаптуватися. Так звана «Дієта забруднення 1970 року» ввела 14 законів, покликаних забезпечити визнання проблеми і почати зміни. Хоча ці закони не вирішили загальну проблему, вони стали початком шляху.

У 1990-х роках екологічне законодавство Японії посилили. У 1993 році уряд реорганізував систему законодавства про навколишнє середовище і прийняв Закон про навколишнє середовище і пов'язані з ним закони. Закон включає обмеження промислових викидів, обмеження продуктів, обмеження відходів, поліпшення енергозбереження, заохочення переробки, обмеження використання землі, організацію програм контролю забруднення навколишнього середовища, допомога постраждалим та положення про санкції. У 2001 році Агентство з охорони навколишнього середовища перетворили в повноцінне Міністерство навколишнього середовища для вирішення міжнародних екологічних проблем.

Сьогодні Японія є провідним учасником групи G7 в області технологій використання відновлюваних джерел енергії та боротьби із забрудненням. Саме японські дослідники роблять величезний внесок в світовий досвід енергозберігаючих технологій. Вони розробляються все більш досконалі двигуни транспортних засобів, впроваджують громадський і особистий транспорт на електричній тязі (електрокари). Зокрема, гібридні автомобілі Honda і Toyota мають високу паливну економічність і низькі викиди.

Кожні п'ять років в країні проводиться обстеження стану природи, а кожна префектура має свої закони з охорони навколишнього середовища та особисті екологічні програми. Місцеві органи самоврядування укладають добровільні угоди про контроль забруднень з компаніями, що знаходяться в регіоні. І тут дуже ефективно працює принцип – забруднювач платить. Це змушує компанії розробляти технології дотримання екологічних стандартів. Для зменшення викидів заводів, що забруднюють воду і місцевість хімічними матеріалами, в тому числі, і пластмасою, активно розвивається галузь відновлюваних джерел енергії.

Наприклад, місто Кітакюсю зараз є провідним у відновлювальних джерелах енергії, хоча його затоку називали "морем смерті" через забруднення. Працюючи з приватним сектором, місто скоротив викиди сажі та інших шкідливих речовин, інвестуючи в поновлювані технології. Вітрові електростанції тепер можна побачити на суші і на морі, що дозволяє місту користуватися сильними вітрами навколо узбережжя.

Раніше через величезну кількість сміття, яке залишалося від сучасного японського суспільства, була велика проблема із його розміщенням на невеликого розміру крихітній острівній країні. Раніше японські муніципальні об'єкти спалювали великі обсяги сміття, однак проблеми, пов'язані із забрудненням повітря, змусили уряд вжити агресивну політику утилізації.

Впровадження японською владою більш строгих правил поводження з відходами змусило населення задуматися над тим, як утилізувати сміття. Наприклад, в Камікацу, невеликому японському містечку з населенням близько 1300 чоловік, до 2020 року була розроблена мета по виробництву нульових відходів. Оскільки найближчий до Камікацу сміттєспалювальний завод знаходиться в іншому місті, транспортування і спалювання відходів коштує в шість разів дорожче, ніж способи перепрофілювання матеріалів, які були викинуті. При цьому жителі Камікацу розробили систематичний метод переробки до 80 % своїх відходів, а що залишилися 20 % йде на добрива в полях, при цьому сортуючи все сміття на 34 різні категорії. Потім вони самостійно приносять розсортоване сміття в центр переробки, де робочі перевіряють, чи немає там зайвих речей і висипають в великі баки.

Тому зараз рівень сортування сміття в Японії, мабуть, найвищий і всьому світу. На вулицях міст ви не побачите жодної звичайного смітника, тому всі відходи збираються диференційовано. Сміття виноситься в певний час в прозорих пакетиках, щоб працівники сміттєвоза бачили, що лежить всередині. У певний день приймається конкретний вид сміття. Пакети для сміття мають різні розміри і колірні відтінки, залежно від категорії. У різних муніципалітетах країни – різна кількість категорій для сортування.

ПАЕУ запрошує на ІІ Щорічний бізнес-форум з промислової екології «ECO-MODERNIZATION-2021: КРАЩІ ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ»:

29 березня — Охорона атмосферного повітря
30 березня — Промислові відходи
31 березня — Вода в промисловості

Знайдемо рішення разом! Долучайтеся!

На хвилі свідомого управління відходами японські виробники активно розробляють полімери, які біорозкладаються. Так, провідний японський виробник Kaneka Corporation розробив біорозкладаний полімер (PHBH), який на 100 % отримано з рослин. Він розкладається під дією крихітних мікроорганізмів, які розщеплюють його на воду і вуглекислий газ в природних середовищах, таких як ґрунт або морська вода.

А ще, для того, щоб збільшити час використання речей, влада Японії зобов'язала своїх виробників випускати продукцію з максимально пролонгованим терміном експлуатації. Зламану ж побутову техніку, електронну апаратуру в Японії забирають у населення спеціальні утилізатори на завод, який здійснює рециклинг таких предметів. Там їх розбирають на дрібні складові і вирішують, де далі використовувати.

Також сміливим рішенням у Японії є «сміттєві острови». Їх будують з відходів, які не піддаються переробці. Відомими штучними островами є Огісіма і Юменосіма. На першому працює металургійний завод, а на другому – теплиці, парк, музей.

А ще саме в Японії з'явилася перша в світі електростанція, що використовує паливо, отримане в результаті переробки пластмасових відходів. Вона була побудована в 2003 році в місті Тамакомаі на Хоккайдо.

Японія активно займається питаннями глобальної зміни клімату. Країна бере участь у Кіотському протоколі – документі про скорочення викидів діоксиду вуглецю, а також інших хімічних речовин, що сприяють розвитку парникового ефекту на планеті.

Міністерство навколишнього середовища Японії повідомило, що в 2017 фінансовому році викиди парникових газів в Японії знизилися на 1,2 % в порівнянні з попереднім роком (до 1292 млн т). Зниження відзначається четвертий рік поспіль, що пояснюється більш широким впровадженням поновлюваних джерел енергії (ВДЕ) і перезапуском реакторів атомних електростанцій (АЕС). Викиди парникових газів скоротилися на 1,5 % в промисловому секторі, включаючи заводи, і на 1,0 % в транспортному секторі. Довгострокова мета Японії – скорочення викидів СО2 на 80 % до 2050 року від рівня 2013 року.

Крім того, країна рухається до створення ідеального екоміста. Так, в 2014 році було офіційно відкрите «розумне місто» Фудзісава. Це місто майбутнього, інфраструктура якого переважно працює на джерелах альтернативної енергетики, 100 % безпечних для навколишнього середовища. На території Фудзісава розташовані 600 котеджів. Електрика до них надходить від сонячних батарей. Вся побутова техніка тут енергозберігаюча. На вулицях міста встановлено сенсорні системи, тому освітлення працює тільки, коли по вулицях ходять люди. У разі землетрусів місто сам протягом 3 діб може забезпечити жителів гарячою і холодною водою. Всіма об'єктами управляють з комплексу Fujisawa SST Square на центральній міській площі.

Джерело: прес-служба Ecobusiness Group