Післяпроектний моніторинг у фокусі Національної поліції

З початку березня 2021 року суб’єктів господарювання, які мають намір реалізувати плановану діяльність та  здійснюють оцінку її впливу на довкілля, заполонили запити Головного слідчого управління Національної поліції України щодо зобов’язань надати інформацію про результати проведення післяпроектного моніторингу.
На сьогоднішній день реєстр з оцінки впливу на довкілля передбачає більше П’ЯТИ ТИСЯЧ справ, відповідно і аналогічну кількість зобов’язань суб’єктів господарювання здійснювати післяпроектний моніторинг.

З 18 грудня 2017 року введено в дію Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (надалі – Закон), метою якого є встановлення правових та організаційних засад здійснення оцінки впливу на довкілля та забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань у рамках Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Конвенція Еспоо) та Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська Конвенція), стороною яких є Україна, а також імплементації у національне законодавство положень Директив 2003/4/ЄC та 2011/92/ЄС.

Одним із інструментів, спрямованих на досягнення цілей Закону, є післяпроектний моніторинг, який здійснюється для виявлення будь-яких розбіжностей і відхилень у прогнозованих рівнях впливу та ефективності заходів із запобігання забрудненню довкілля та його зменшення. 
У відповідності до  п.11 ч.2 ст. 6 Закону суб’єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля, який, зокрема, включає стислий зміст програм моніторингу та контролю щодо впливу на довкілля під час провадження планованої діяльності, а також (за потреби) планів післяпроектного моніторингу.

Вказане питання не конкретизовано і Міндовкілля України, як уповноваженим органом. У відповідності до Загальних методичних рекомендацій щодо змісту та порядку складання звіту з оцінки впливу на довкілля, затверджених наказом Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України 15 березня 2021 року № 193 (надалі – Методичні рекомендації), для визначення (конкретизації) обсягу досліджень і рівня деталізації змісту програм моніторингу та контролю щодо впливу на довкілля під час провадження планованої діяльності і (за потреби) планів післяпроєктного моніторингу рекомендується проводити консультації із фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань та зацікавленими сторонами (наприклад, землевласниками, землекористувачами чи територіальними громадами, які можуть зазнати впливу планованої діяльності).

За наявності вказаного регулювання випливає, що суб’єкт господарювання під час підготовки  звіту з оцінки впливу на довкілля взагалі самостійно визначає необхідність складання планів післяпроектного моніторингу та рівень їх деталізації.

В свою чергу, згідно п. 7 ч.5 ст. 9 Закону законодавець чітко не конкретизував і для уповноваженого органу випадки, за яких передбачається проведення післяпроектного моніторингу. Зокрема, у висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений орган, якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність здійснення післяпроектного моніторингу - визначає порядок, строки та вимоги до його здійснення.

Згідно Методичних рекомендацій  до загальних критеріїв необхідності здійснення післяпроектного моніторингу рекомендується відносити наступні (перелік не є вичерпним):

Увага! Матеріал публікується частково! Повна версія – в журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №6, 2021