Про стягнення збитків внаслідок самовільного водокористування: судова практика

ЗАКОНОДАВСТВО

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України (ГКУ), суб’єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до ГКУ та інших законів. Суб’єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами ч. 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об’єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (ч. 2, 4 ст. 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 110, 111 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Аналогічні приписи містять норми ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі — Методика).

ПРАКТИКА

Щодо самовільного водокористування 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 2 липня 2019 року у справі № 916/1718/18, розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу підприємства на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 916/1718/18 за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до відповідача підприємства про стягнення 500 321,55 грн, — касаційну скаргу підприємства залишив без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 916/1718/18 залишив без змін.

Колегією суддів зроблено висновок, що чинним законодавством передбачено обов’язок отримання господарюючими суб’єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування — право на їх використання.

Відповідно до ст. 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (ч. 2, 4 ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

При цьому Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб’єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).
01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 08.12.2015 № 867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур.
Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 08.12.2015 № 867-VІІІ) встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Судом апеляційної інстанції було досліджено та встановлено, що із довідок відповідача та звітів про використання води за формою № 2ТП-водгосп за 2015, 2016, 2017 роки вбачається, що водозабір води КП «Кодимакомунсервіс» не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що до спірних правовідносин у даній справі приписи ст. 23 Кодексу України про надра застосуванню не підлягають.

Так, в даному випадку спірні водні правовідносини, які пов’язані з обов’язковістю отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування, вичерпно врегульовані ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Своєю чергою, ст. 23 Кодексу України про надра звільняє певних суб’єктів (землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок) від отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що не слід ототожнювати з дозволами на спеціальне водокористування.

З огляду на викладене, аргументи заявника касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом ст. 23 Кодексу України про надра зводяться до неправильного тлумачення відповідачем наведеної норми та не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення КП «Кодимакомунсервіс» з 01.01.2016 від відповідальності за спеціальне водокористування без відповідного дозволу.

Матеріалами справи підтверджено, що КП «Кодимакомунсервіс» в 2011 році отримало дозвіл на спеціальне водокористування № УКР23671-А/Оде від 13.04.2011 терміном дії до 30.03.2014, а починаючи з 31.03.2014 здійснювало спеціальне водокористування без такого дозволу, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 110, 111 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Аналогічні приписи містять норми ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі — Методика).

Згідно з п. 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн), де W — об’єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар — розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар’єрних та дренажних вод — грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва — грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, — грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об’єкти», встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об’єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи — підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 925/119/18.