Звісно, європейські стандарти водопідготовки – це те, до чого ми повинні прагнути, але яким чином їх можна забезпечити без тотальної модернізації водоканалів, залишається незрозумілим.
Для порівняння, Німеччина щороку інвестує в реконструкцію підприємств галузі близько 7 млрд євро, США – близько 120 млрд доларів, у той час як весь валовий дохід підприємств галузі в Україні становить близько 1 млрд євро на рік.
В Україні на реконструкцію витрачається лише 8% тарифу, в той час як в інших країнах – від 30 до 60% тарифних коштів плюс ще й додаткові інвестиції, що залучаються на модернізацію значних інфраструктурних об'єктів.
у країнах Європи діє принцип "стимулюючого тарифоутворення". Тобто тариф стимулює постійний процес модернізації виробництва, оновлення мереж, перехід до сучасних технологічних рішень завдяки сформованим довготривалим інвестиційним програмам, їх фінансуванню та контролю за досягненням результатів.
Інвестиційна складова в такому разі значно більша і становить від 30 до 60%, залежно від стану основних фондів та рівня уваги суспільства до проблем водопостачання.
Якщо держава віднайде механізми залучення фінансів з-за кордону та активізує внутрішні інвестиції, це також суттєво допоможе процесу модернізації водопостачальних підприємств.
Однак для того, щоби всі ці варіанти запрацювали, ми маємо спиратися на стратегію розвитку водопровідно-каналізаційної галузі країни, якої в нас досі немає.
Джерело: www.epravda.com.ua
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»