В аналізі розгляду справи:
ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ
Заступник керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру області, районної державної адміністрації, районної ради, обласної ради та сільської ради звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ про стягнення 747 893,67 грн втрат сільськогосподарського виробництва.
Земельний кодекс України:
Позовні вимоги з посиланням на положення ст. 207 і 209 Земельного кодексу України обґрунтовано тим, що згідно з розпорядженням районної державної адміністрації затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах сільської ради, за межами населеного пункту. Згідно з п. 2 цього розпорядження цільове призначення земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності відповідача для ведення особистого селянського господарства, змінено на землі промисловості (будівництво та експлуатація сміттєпереробного заводу). За змістом п. 3 розпорядження ТОВ зобов’язане відповідно до розрахунку, що визначений технічною документацією, упродовж двох місяців сплатити 747 893,67 грн втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до ст. 20, 207 Земельного кодексу України. Проте ТОВ розпорядження не виконало, відповідних коштів не сплатило, що й стало підставою для звернення до суду.
Хід справи
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи та перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що за змістом ст. 18, 19 Земельного кодексу України (ЗКУ) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, як, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Згідно зі ст. 22 ЗКУ землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Марина Тимошенко, експерт журналу, член редакційної ради
Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» № 7, 2019
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»