Бурові відходи: проблема швидкісного буріння та його наслідки

У зв’язку з розвитком новітніх технологій проведення швидкісного буріння та його застосування при проведенні робіт, модифікується та змінюється і хімічний склад БР, концентрації збільшуються, властивості стають небезпечнішими, швидкість утворення відходів буріння значно зростає, зростають і вимоги до проведення якісної очистки бурових розчинів.

За таких умов проведення робіт з буріння загальна проблема полягає в тому, що технології очистки бурових розчинів значно поступаються у розвитку та застосуванні новітнім технологіям буріння на території України; модернізація технології очистки суб’єктами господарювання у зв’язку з відсутністю технологічних вимог та довготривалими процедурами внесення змін до нормативних технологічних документів проводиться вкрай недостатньо та неефективно, відсутня дієва система моніторингових досліджень, суб’єкта господарювання зупиняє вартість новітніх технологій очистки, попри те, що підприємство за результатами роботи втрачає значно більше. У зв’язку зі слабкою екологічною складовою підприємства значно підвищуються ризики падіння іміджу та загального прибутку як кінцевого фінансового результату діяльності підприємства.

Необхідно відзначити, що основне завдання служб екологічної безпеки виробничого підприємства як менеджменту — не зупиняти чи гальмувати виробничу діяльність підприємства екологічними вимогами, а, навпаки, шляхом пошуку, пропонування та втілення у технологічні процеси новітніх екобезпечних та ефективних технологій, поступового вжиття всіх відповідних заходів щодо суттєвого зменшення існуючих екологічних та антропогенних ризиків, розвивати та забезпечувати його виробничу діяльність, в тому числі й безпеку виробничих процесів. У цьому напрямку підвищення екологічної складової підприємства значна роль відводиться прийняттю та впровадженню європейських стандартів, проведенню сертифікації на відповідність, наприклад, таких стандартів як ДСТУ ISO 14001:2015 Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосування ISO 14001:2015, IDT — стандарт із серії міжнародних стандартів, що застосовується в будь-якої організації і відноситься до систем екологічного менеджменту.

Прикро, що часто керівник підприємства не приділяє уваги тому, що саме він є уповноваженої особою прийняття управлінських рішень з екологічних питань, делегуючи ці питання особам, у яких це знаходиться поза межами їх повноважень. Ці рішення мають прийматися керівником лише на підставі винесених на розгляд відповідною службою підприємства проаналізованих, коректних та визначених у повному обсязі реально існуючих екологічних ризиків.

На території України основні запаси природного газу знаходяться на глибинах від 4-х до 6–ти тисяч метрів, у середньому за один погонний метр буріння (проходки) утворюється орієнтовно 1,05 м³ бурових відходів.

Світова практика нафтогазової промисловості практично демонструє використання наявної можливості значної економії природних ресурсів, та, як підсумок, фінансів, шляхом застосування новітніх технологій переробки для наступного повторного використання бурового шламу. У нормативних та законодавчих актах європейських держав визначена утилізація інертних (безпечних) відходів як вторинної сировини у якості складової будівельних матеріалів, наповнювачів тощо.

Україна розпочала процедуру імплементації норм європейського законодавства до законодавства України, нормативних документів держави, в тому числі і за напрямом вторинного використання інертних відходів промисловості. Є надія, що це питання буде чітко визначено у новій редакції Закону України «Про відходи» та інших законодавчих та нормативних актах України.

Зважаючи на вищевикладене, доходимо висновку, що використання бурових відходів, як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів, можливе лише за умови:
— впровадження та розвитку напрямів, визначених Національною стратегією управління відходами в Україні до 2030 року;
— прийняття керівництвом згідно зі сформованою політикою підприємства відповідних управлінських рішень;
— внесення змін до нормативних документів, державних будівельних норм, проектно-технічної документації за напрямом вторинного використання інертних відходів промисловості;
— визначення у технічній документації сфер та напрямів повторного використання вибуреної породи та технічної води;
— застосування дієвих технологій очистки бурових розчинів після їх повернення та застосування їх повторно;
— відділення та очистки з нейтралізацією твердої (вибурена порода) та рідкої (технічна вода) фаз бурових шламів.

Отже, як результат:
1. Шляхом збільшення обсягів вторинного використання очищених бурових розчинів у виробничому процесі зменшується закупівля та застосування хімічних речовин.
2. При проведенні бурових робіт зменшуються обсяги водокористування та обсяги утворених відходів буріння.
3. Зменшуються витрати на закупівлю інертних матеріалів для проведення будівельних робіт.
4. Зменшується площа використання земельних ресурсів та ступінь її забруднення.
5. Зростає імідж підприємства та довіра місцевого населення, покращується загальний соціальний клімат тощо.

Головне у статті:

• Роль органів місцевого самоврядування у зменшенні екологічних ризиків
• Можливості повторного використання рідкої фази та вибуреної породи
• Швидкісне буріння та його наслідки
• Європейський досвід утилізації інертних відходів як вторинної сировини

Автор — Олександр Посмітний, експерт ПАЕУ, заступник начальника Департаменту охорони довкілля, екологічної та радіаційної безпеки АТ «Укргазвидобування».