Чергові «граблі» у визначенні розрахунку розмірів збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин у повітря

Від редакції
Зменшення обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу є не тільки важливим євроінтеграційним зобов’язанням України. Перш за все мова йде про здоров’я та життя громадян. Звісно, українські підприємства не зменшать шкідливих викидів за одну мить. З цією метою було розроблено Національний план зі зменшення викидів в атмосферу від великих спалювальних установок на період до 31 грудня 2033 року, в якому закладено перехідний період для підприємств.

Водночас з реалізацією заходів щодо зменшення викидів в атмосферу актуальним залишається питання відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Минулого року Шостий апеляційний адміністративний суд відхилив апеляційну скаргу Мінприроди, залишивши без змін рішенняОкружного адміністративного суду м. Києва від 2 серпня 2018 року у справі № 826/3820/18 про визнання протиправним і нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» від 10 грудня 2008 року № 639 (далі — Наказ № 639).

Приймаючи рішення, судом зроблено п’ять основних висновків щодо вказаної методики та прав громадян в частині захисту своїх прав на безпечне навколишнє середовище. Зокрема:

1 Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду. Законом України від 6 липня 1999 року № 832-XIV було ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка більше відома як «Оргуська конвенція».

Суд вважає, що ця конвенція закріпила фундаментальне специфічне право громадськості оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державних органів і приватних осіб, якими порушуються норми чинного законодавства, що стосуються охорони навколишнього середовища.

Разом з тим застосований в Оргуській конвенції термін «громадськість» вживається в широкому розумінні, під яким розуміється одна або більше фізична чи юридична особа, які діють у спосіб та на підставах, передбачених національним законодавством.

Причому ці особи мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність державних органів, які порушують норми законодавства щодо охорони навколишнього середовища незалежно від наявності прямих порушених прав чи завданні шкоди такому скаржнику.

З аналізу наведеного вбачається, що положення Оргуської конвенції розраховані на оскарження порушення будь-якої правової норми, що свідчить про надання можливості оскаржити за правилами цієї статі порушення «законодавства…

Автор: Людмила Хоміч, член редакційної ради, адвокат

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» № 8, 2019