Для яких забруднюючих речовин нормування обов’язкове?

Органом, який безпосередньо використовує у своїй роботі дозвіл на спеціальне водокористування є Державна екологічна інспекція України, її територіальні та міжрегіональні органи, шляхом здійснення на його основі контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об’єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об’єктів у контрольних створах. 

В середньому проводяться вимірювання за 13 показниками. 10 — це показники, скидання яких у водні об’єкти нормується обов’язково на всіх підприємствах, інші — це зазвичай забруднюючі речовини, скидання яких має зменшуватися та які нормуються у разі їх наявності у складі зворотних вод згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та перелік забруднюючих речовин, скидання яких у водні об’єкти нормується» від 11 вересня 1996 року № 1100.

Також обов’язково нормуються додаткові забруднюючі речовини (речовини, визначені державними санітарними нормами і правилами, нормативами екологічної безпеки водокористування, нормативами якості води водних об’єктів), концентрація яких у зворотних водах збільшується порівняно із забраною водою, та враховуються такі показники та характеристики зворотних вод, як розчинений кисень, водневий показник (рН) і температура. 

Крім того, залежно від особливостей технології виробництва водокористувача, нормуються такі показники та характеристики зворотних вод, як бактеріологічне забруднення, рівень токсичності води (на основі біотестування) та радіоактивності води (сумарна радіоактивність).

Імперативною нормою, закріпленою у Водному кодексі України, встановлено, що водокористувачі зобов’язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони призводять до підвищення температури води водного об’єкта більш ніж на 3 °С порівняно з її природною температурою в літній період (п. 7 ч. 2 ст. 70). Це питання нормативно задекларовано самостійно у зв’язку з тим, що водокористувач може здійснювати скид так званої зворотної води.

Довідково: Зворотні води — води, що повертаються за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки колообігу води в її природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар’єрної чи дренажної води. 

Така вода за своїми характеристиками може бути вільна від агресивних хімічних та біологічних складових, але маючи високий температурний показник, все одно може чинити вищезазначений негативний вплив при достатньо довготривалому скиданні у водний об’єкт. Особливо це актуально для південного регіону України через своєрідність кліматичних умов. 

При потраплянні у водойми біогенних речовин, таких як фосфор і азот, відбувається інтенсивне розмноження водоростей, особливо синьо-зелених, які в процесі свого біологічного розвитку зменшують вміст кисню у воді, утворюють токсичні речовини і викликають масову загибель гідрофауни. Прісна вода стає непридатною для пиття і небезпечною для життя.

Фосфати, які потрапляють зі стічними водами до очисних каналізаційних споруд біологічного типу, в концентрації більше 5г/т, майже цілком пригнічують біологічні функції мікроорганізмів активного мулу і, таким чином, руйнують очисні споруди і надходять до природного середовища неочищеними.

Високий рівень еколого-правової культури, обізнаності та свідомості більшості населення нашої країни припускає та розуміє, що перевищення таких показників як: нітратів, азоту, фосфатам, хлоридам та іншим які скидаються у поверхневі водойми це дуже погано. Більш обізнані громадяни України розуміють та вірять у те, що гранично допустимі скиди нормуються. Але, на моє власне переконання, більшість населення нашої країни у сукупності різних економічних, політичних та соціально-побутових обставин впевнені що навіть коли і нормуються такі скиди вони не контролюються.
 

Увага! Матеріал публікується частково! Повна версія – в журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №11, 2020