Екологічний моніторинг як важливий інструмент охорони довкілля: як забезпечити комплексний підхід

За статистикою ООН, щорічно у світі від забрудненого повітря помирає близько 7 мільйонів осіб. Рівень впливу людини на довкілля залежить насамперед від технічної озброєності суспільства. Тільки комплексний підхід може значно спростити контроль за виконанням законодавчих норм підприємствами — забруднювачами. Як здійснювати контроль різних параметрів якості повітря — дізнаєтеся зі статті.

Україна — одна з найбільших країн Європи за кількістю населення, площею та ресурсним потенціалом. І поряд з тим, на жаль, це одна з найбільш неблагополучних країн Європи в екологічному аспекті. Центральний і східний регіони України вважаються найбільш забрудненими і екологічно небезпечними для здоров’я населення. Високий рівень забруднення — в Одесі, Кам’янському, Києві, Кривому Розі, Луцьку, Миколаєві, Слов’янську, Краматорську, Львові, Запоріжжі, Херсоні, Кременчуці та інших містах. Попри вжити заходи, про які постійно яскраво звітують органи влади, екологічна ситуація в цілому залишається дуже напруженою, а в багатьох регіонах — навіть близькою до критичної. Основними винуватцями такого стану є, перш за все, великі промислові підприємства, щільність розміщення яких в Україні — одна з найвищих серед країн Європи. З 2018 року вітчизняний рейтинг за рівнем забруднення повітря очолили два великих міста — Дніпро й Маріуполь.

Якщо у всьому світі вимірюється якість повітря, то у нас розраховується забруднення — це зовсім різні речі! Зараз в Україні виділяють п’ять основних забруднювачів повітря, за якими необхідно здійснювати безперервний моніторинг, щоб аналізувати індекс забруднення атмосферного повітря: пил, діоксид азоту, діоксид сірки, озон і оксид вуглецю. Проте, показники якості атмосферного повітря можна і вимірювати, а не тільки розраховувати.

Існує обладнання, яке може забезпечити моніторинг якості атмосферного повітря…

Автор статті — Василь Дорохов, начальник відділу аналітичних систем ТОВ «Екніс-Інжиніринг»

Стаття опублікована частково!
Повна версія – в журналі №8, 2020 «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»