Екологічний податок в Україні-2022: зміни та спроможність виконати майбутні жорсткі вимоги і нормативи

Екологічні виклики сьогодення потребують великої уваги і відповідних дій від держави, спрямованих на зниження шкоди, що завдається навколишньому природному середовищу, з одночасною підтримкою сталого економічного зростання. Держава має у своєму розпорядженні значну кількість інструментів, важливим з яких є екологічний податок.

• Як функціонує та які зміни в екологічному податку в Україні важливо врахувати в 2022 році?
• Та чи має країна спроможність виконати майбутні жорсткі вимоги і нормативи?

Екологічний податок — це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворення радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року (п.п. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, далі — ПКУ).

До об’єктів оподаткування екологічним податком відносять:

• обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (при цьому база оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн на рік);
• обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти;
• обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання;
• обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб’єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;
• обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) (п. 242.1 ПКУ).

Довідково:

Якщо під час провадження господарської діяльності здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, суб’єкт господарювання зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Відповідно до Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 1 січня 2022 року, внесено зміни, зокрема, до ст. ст. 243, 245–248 ПКУ.

Так, збільшено ставки екологічного податку, які застосовуються при обчисленні податкових зобов’язань з екологічного податку за результатами господарської діяльності у 2022 році, а саме:

• ставка податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення збільшилися на 5 відсотків (п. 243.1–243.3 ст. 243 ПКУ);
• ставка податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю становить 30 гривень за 1 тонну (п. 243.4 ст. 243 ПКУ);
• ставка податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти збільшилася на 30 відсотків та поступово підвищуватиметься до 800 відсотків до 2025 року ( п. 245.1–245.2, ст. 245 ПКУ; п. 37 підрозділ 5 розділ ХХ «Перехідні положення» ПКУ;
• ставка податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах збільшилася на 10 відсотків, у т. ч. ртутьмістких приладів і люмінесцентних ламп (п. 246.1-246.2 ст. 246 ПКУ);
• ставка податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) становить 0,0133 гривні у розрахунку на 1 кВт-год виробленої електричної енергії (п. 247.1 ст. 247 ПКУ);
• ставка податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк збільшилися на 5 відсотків (п. 248.1 ст. 248 ПКУ).

Тобто, збільшення ставок екологічного податку мало стати інструментом впливу на діяльність суб’єктів господарювання з метою збереження навколишнього середовища, мінімізації шкідливого впливу та стимулювання суб’єктів господарювання до зменшення забруднення навколишнього середовища. Але це не зовсім так. На сьогодні екологічний податок не виконує своїх компенсаційних та стимулюючих функцій, а бізнес-спільнота сприймає збільшення податків як додаткове фіскальне навантаження.

Разом з тим обсяг надходжень від екологічного оподаткування залишаються незначними і недостатніми для фінансування необхідних природоохоронних заходів. У той час, у європейських країнах екологічний податок виконує як компенсаційну функцію (надходження податку у кілька разів перевищують державні видатки на природоохоронні заходи), так і фіскальну (екологічний податок формує до 10 % усіх податкових надходжень).

Постійна зміна пропорцій розподілу коштів від сплати екологічного податку між державним і місцевими бюджетами та між спеціальним і загальним фондами бюджетів унеможливлюють формування послідовної політики природоохоронної діяльності та реалізації багаторічних програм у цій сфері.

Частина екологічного податку (крім того, що стосується радіоактивних відходів) — 45 % зараховується до загального фонду Державного бюджету України, отже ці кошти втрачають цільове призначення на виправлення шкоди, нанесеної навколишньому середовищу забруднювачами.

Екологічний податок повинен стати кроком до раціонального використання ресурсів та стимулювання платників податку до зменшення викиді, скидів забруднюючих речовин, модернізації господарської діяльності з метою впровадження природозберігаючих технологій. Окрім необхідності підвищення ставок екологічного податку, існує потреба в удосконаленні механізмів витрачання коштів від сплати екологічного податку та фінансування природоохоронних заходів.

Вирішення вказаних проблем потребує як ретроспективного аналізу практики екологічного оподаткування в Україні так і врахування міжнародного досвіду.

Повномасштабна російська агресія проти України загострила існуючі проблеми та породила нові. Одна з них — здійснення оцінки шкоди, завданої українському довкіллю внаслідок війни. Екологічна політика держави при введенні воєнного стану внесла свої корективи і в екологічне оподаткування.

Так, Законом України № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24 березня 2022 року до підпункту 69.16 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені зміни, а саме: тимчасово, з 1 січня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, не нараховується та не сплачується екологічний податок платниками цього податку, зареєстрованими (взятими на облік) за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Висновки:

Таким чином для об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням екологічним податком, платниками, зареєстрованими (взятими на облік) за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначених Кабінетом Міністрів України, не нараховується та не сплачується за I, II, III та IV квартали 2022 року екологічний податок за всі обсяги та види забруднення, що здійснюються стаціонарними джерелами забруднення, передбачені законодавством України, та за всі обсяги утворених радіоактивних відходів та обсяги тимчасового зберігання радіоактивних відходів.

Варто враховувати, що стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Автор: Тамара Оводенко, експерт ПАЕУ, директор ТОВ «Науково-дослідний центр «Екологія довкілля»

Матеріал є частиною вересневого випуску журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №9 2022.

ЧИТАТИ ЖИВИЙ ЖУРНАЛ

ПРИДБАТИ ВИПУСК