ГДК у сфері забруднення ґрунтів нафтопродуктами: щодо необхідності внесення відповідних змін до Методики

Забруднення нафтопродуктами — це екологічна катастрофа. Негативний вплив обумовлений як безпосередньою деградацією ґрунтового покриву на ділянках розливу нафти, так і впливом її компонентів на суміжні середовища, внаслідок чого продукти трансформації нафти виявляються в різних об'єктах біосфери.

Фонова концентрація та склад нафти і нафтопродуктів в ґрунтах змінюється в дуже широких межах. У зв’язку з цим в Україні відсутня єдина методика, що дозволяє точно визначати валовий вміст і склад нафтопродуктів в ґрунтах. Яких термінових змін потребує методика щодо визначення розмірів шкоди? Та які гранично допустимі концентрації потрібно встановити? З’ясовуємо в матеріалі.

 «Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 № 149) (далі — Методика), нафту і нафтопродукти віднесено до першої групи небезпеки, як надзвичайно небезпечні, для яких гранично допустимі концентрації/орієнтовно-допустимі концентрації (далі — ГДК/ОДК) встановлено менше 0,2 мг/кг. 

Порівнювати і відносити до однієї групи небезпеки природну органічну субстанцію-нафту із такими надзвичайно небезпечними речовинами, як бензопірен, кадмій, миш’як чи ртуть є некоректно. 

Нафта і нафтопродукти це узагальнена назва декількох десятків речовин, різних за складом та властивостями. Тому вживати терміни нафта і нафтопродукти, виключно у контексті як подано у Методиці згідно з ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення» також не зовсім правильно і надто вузько. 

Нафта буває сирою і товарною, нафту ділять на п'ять класів: метанова, метано-нафтенова, нафтенова, метано-нафтено-ароматична і нафтено-ароматична. За вмістом сірки нафту ділять на малосірчисту (до 0,5 %), сірчисту (0,5–2 %) і високосірчисту (понад 2 %). 

Нафтопродукти — це продукти, одержані внаслідок переробки нафти. Це можуть бути суміші вуглеводнів, а також індивідуальні хімічні сполуки, одержувані з нафти і нафтових газів. 

До нафтопродуктів відносяться різні види палива (бензин, дизельне паливо, гас та ін.), суміш зріджених вуглеводневих газів (пропан, бутан) мастильні матеріали, електроізоляційні вуглеводні, розчинники, нафтохімічна сировина тощо. Нафтопродукти можуть бути відпрацьованими, які мають більший негативний вплив на довкілля.

Довідково:

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.07.2020 № 1595, затверджено Гігієнічні регламенти допустимого вмісту хімічних речовин у ґрунті, які 31 липня 2020 р. зареєстровано у Міністерстві юстиції України за № 722/35005. 

Цим нормативно-правовим актом, вперше в Україні встановлено величину гранично допустимої концентрації (ГДК) в ґрунті, з урахуванням фону (кларка), окремо для бензину — 0,1 мг/кг, бензолу — 0,3 мг/кг та нафтопродуктів — 1000 мг/кг. 

Ця норма присутня також і у Земельному кодексі України (далі — Кодекс) у ч. 3 ст. 165, де зазначається, що нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Однак відповідно до ч. 2 ст. 167 Кодексу, нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, керуючись вимогами Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Кодексу Міністерство охорони здоров’я України виконало частину своїх повноважень, а Міндовкілля вже не один десяток років не може затвердити нормативи ГДК у ґрунті для нафти, нафтопродуктів та інших вуглеводнів. 

Хоча в чинному ГСТУ 41-00 032 626-00-007-97 «Охорона довкілля. Спорудження розвідувальних і експлуатаційних свердловин на нафту і газ на суші. Правила проведення робіт.», яке пройшло відповідні погодження у т.ч. у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерстві охорони здоров’я України, Державним комітетом України по земельних ресурсах, затверджено орієнтовно допустима концентрація нафти у ґрунті, і дорівнює 4000 мг/кг. Для нафтопродуктів ОДК — не встановлено. ОДК для нафти наведено за даними Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії (м. Харків) та Міжвідомчого Екологічного центру АН України та Мінекобезпеки (м. Харків).

Увага! Матеріал публікується частково і є частиною статті Петра Дригулича, менеджера з екологічної та радіаційної безпеки «Нафтогаз України» журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №4, 2021