Громадський моніторинг якості повітря: переваги та процедура інтеграції в існуючу моніторингову систему

Олександр Карпенко, голова комітету моніторингу навколишнього природного середовища PAEU, засновник та керівник стартапу «Єдиний енергооблік», директор «Енвімонітор», експерт з якості повітря

Нещодавно сталася подія, яка має стати точкою відліку появи принципово нового концепту, методології та підходів у системі моніторингу якості повітря. Ключова «зміна свідомості» полягає не тільки у значному переліку забруднюючих речовин, які підлягають обов’язковому моніторингу, а й у тому, що з’явиться новий повноправний суб’єкт — органи місцевого самоврядування. Проте йтиметься про іншого, ненормованого, але найбільш потужного на сьогодні суб’єкта — про громадськість.

На сьогодні вже кожному з нас відомо про тренд Eco friendly — підвищений попит на екологічну відповідальність та безпеку. Попит на високий рівень усвідомлення власної відповідальності та необхідних для цього знань. Знання завжди породжують нові закономірні питання до себе, оточення та довкілля. Майже так і виникає явище, яке окреслено поняттям «сitizens science friendly». Це увага серед населення до наукових тем, зокрема й питання моніторингу повітря зусиллями звичайних людей. Багато громадських організацій та ініціатив спонукають та задовольняють цей закономірний інтерес, обумовлений вакуумом відповідної інформації. Інформації, яка перш за все є своєчасною та достовірною. Це дві найголовніші характеристики даних, які дають змогу приймати ефективні рішення як на рівні окремо взятої персони, «citizen», так і органу державної влади, «establishment».

Інформація про рівень забруднення повітря має бути доступною та оперативною.

Тому як альтернативне рішення, враховуючи морально та технічно застарілий державний моніторинг, ми започаткували проект створення громадської мережі моніторингу якості повітря.

Громадський моніторинг — унікальне явище, оскільки він повністю відповідає місії концепції смарт-сіті: формувати міжсекторальне співробітництво і підтримувати його життєдіяльність. Фундаментом цієї екосистеми є об’єднання можливостей та ресурсів різних стейкходерів: влади, екоактивістів, бізнес-партнерів, а також наукових установ. Саме науковців, експертів профільних інститутів з вузькою спеціалізацією, можна виділити в окрему четверту сторону взаємодії розумного міста. Це стовп, який підсилює активності інших учасників розумного міста, забезпечує науковою незалежною експертизою проекти. Саме це дає змогу говорити дійсно про повноцінне втілення ідеї публічного та автономного моніторингу якості повітря на основі зусиль різних груп впливу міста.

Сьогодні маємо тенденцію перетворення першопочатково соціальних екологічно орієнтованих стартапів на потужні комерційні проекти.

Наразі створено ринок продажу відповідного вимірювального обладнання, яке поки що немає калібрування та сертифікації. У світлі реалізації нової концепції національної системи онлайн-моніторингу якості повітря доцільним буде створення Національного калібрувального центру, який дозволить засвідчувати репрезентативність приладів громадськості та, відповідно, певну достовірність отриманих даних у поєднанні з похибками заявленими виробниками.

Такий Центр повинен мати певну мережеву структуру та представництва в регіонах України. Це дозволить прописати необхідні регламенти та поняття «індикативних» вимірювань в контексті громадського моніторингу якості повітря.

Беззаперечна перевага локальних ініціатив та технологічних команд — це можливість розповсюдження ідей екологічного самоінформування серед активного населення міст, ОСББ, «екофрендлі» офісів, що сприяє залученню усього ком’юніті в спільну діяльність, а також наповнення мережі девайсами вимірювань за рахунок таких учасників. Громадяни можуть додавати власні пристрої, які коректно налаштовані та змонтовані під наглядом фахівців з громадського крила, і таким чином розширювати наявні мережі, збільшуючи кількість даних та розвиваючи їх якість.

Ідеальне технічне рішення — це бюджетні комплексні компактні станції, призначені для здійснення індикативних вимірювань якості повітря. Основною метою такого засобу вимірювання є інформування користувачів про стан повітря. Згідно з Директивою 2008/50/ЄС про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи (позиція 14) використання додаткових методів оцінки також надасть можливість зменшити необхідну мінімальну кількість фіксованих пунктів відбору проб. Фіксовані пункти, тобто ті пости спостереження, які мають державну сертифікацію вимірювальних можливостей, є джерелами офіційної інформації. Офіційна інформація забезпечує можливість її використання на рівні державних контролюючих органів та ведення позовної діяльності щодо забруднювачів.

Станції індикативного характеру доцільно використовувати у поєднанні з пересувними сертифікованими лабораторіями для реагування на систематичні перевищення фонових концентрацій та встановлення джерела забруднення. Статус пересувної сертифікованої лабораторії дає змогу продукувати офіційні результати вимірювань та підтверджувати інформацію, що надходить від індикативних станцій.

Відносно бюджетна ціна станцій дозволяє їх застосовувати у значно більшій кількості, ніж стаціонарні пости спостереження і, таким чином, отримати додаткове джерело інформації з великим покриттям. Це зменшить фінансове та ресурсне навантаження на суб’єктів моніторингу — органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 26 ст. 2 Директиви 2008/50/ЄС від 21 травня 2008 року про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи «індикативні вимірювання» означають вимірювання, які відповідають вимогам щодо якості даних, які є менш суворими, ніж вимоги до фіксованих вимірювань.

Режим роботи та діапазони вимірювань застосованих сенсорів у станції відповідають завданням даного засобу оцінки якості повітря. Пункт 2 ст. 6 вищезазначеної Директиви також зазначає, що фіксовані вимірювання (здійснювані стаціонарними постами спостереження, наприклад, державної мережі центральної геофізичної обсерваторії) можуть бути доповнені методами моделювання або індикативними вимірюваннями, щоб забезпечити отримання адекватної інформації про територіальне розподілення якості атмосферного повітря. Водночас метод індикативних вимірювань є більш достовірним, ніж моделювання. Тобто ті методи оцінки, які базуються на масивах даних за останні роки, усереднюються та обчислюються методами комп’ютерної обробки інформації.

Що мають вимірювати громадські станції моніторингу якості повітря?

Враховуючи момент, що Постанова № 827 ґрунтується на умовах Директиви 2008/50/ЄС та Директиви 107/2004/ЄС, а також загального євроінтеграційного руху України, доцільно оцінювати якість повітря за такими показниками: тверді частки пилу (РМ2.5 та РМ10), приземний озон (О3), діоксин азоту (NO2) та діоксид сірки (SO2). Саме ці показники моніторяться як європейський індекс якості повітря, визначений Європейською агенцією довкілля з 2017 року. Такий індекс дозволяє європейським країнам та дозволить нам слідкувати за якістю повітря в режимі real time завдяки протоколам передавання даних в режимі реального часу. Також важливим елементом моніторингу має бути оновлення даних кожні 6 годин (за потреби й частіше) та спроможність перегляду тренду речовин за останні 48 годин.

Коли оновлена державна система моніторингу стане онлайн та зможе інтегруватись вже з існуючими агрегаторами громадських мереж вимірювань, трендовий моніторинг можна бути виконувати дійсно якісно та масштабно для більшості території України. Саме тоді наша моніторингова інформація, яка є верифікованою та відповідає стандартам європейської спільноти, має шанс бути розміщеною на сайті Європейської агенції довкілля.

Джерело: ECOBUSINESS Group