Матеріальні потоки відходів і вторинних ресурсів в територіальних схемах

В сучасній моделі циркулярної економіки передбачається ефективне й екологічно безпечне використання ресурсів у замкнутих ланцюжках створення цінності за допомогою механізмів реверсивної логістики. У системі реверсної логістики об’єктом управління виступає зворотний матеріальний потік. Матеріальний потік у логістичних системах можна визначити як матеріальні ресурси, незавершене виробництво, готову продукцію та відходи, що перебувають у стані руху і до яких застосовуються види логістичної діяльності, пов’язані з фізичним переміщенням у просторі: завантаження, розвантаження, транспортування, сортування, консолідація, розукрупнення тощо. Матеріальний потік здійснюється на основі технологічного процесу.

До об’єктів реверсивної логістики промислових відходів можна віднести потоки відходів, що з’являються в результаті процесів виробництва (наприклад, виробничі відходи, промислові скиди), які після відповідної переробки придатні до повторного використання на стадії виробництва цього ж підприємства або їх можуть використовувати на інших промислових підприємствах або в інших галузях економіки.

Серед напрямів реверсної логістики є матеріальний потік відходів, який передбачає управління потоком відходів, які не мають залишкової цінності, до місць утилізації або захоронення; потоки вторинних матеріальних ресурсів, які через логістичні канали спрямовуються спеціалізованим компаніям і після відповідної переробки надходять на ринок вторинної сировини з метою використання у виробничих процесах; зворотні потоки тари (порожні палети, контейнерні візки та інша тара для упакування одиничних виробів і товарів), а також продукції (товарів), які після відновлення споживчих властивостей шляхом оновлення, ремонту повертаються через логістичні канали на відповідний товарний ринок (первинний або вторинний).

Таким чином, поняття «реверсивна логістика» є найбільш загальним поняттям, що включає в себе як повернення постачальникам (поворотна логістика), так і потоки вторинних матеріальних ресурсів, що спрямовуються третім організаціям з метою їх повторного використання (логістика рециклінгу), а також потоки відходів, які не мають залишкової цінності і спрямовуються до місця їх знищення або захоронення (логістика відходів). Для ефективної організації логістичної схеми утилізації відходів особливого значення набуває управління інформаційним потоком, що включає не тільки ці дані, але й дані про необхідність і можливість використання певних видів вторинної сировини на підприємствах та ін.

В Україні поводження з відходами, в тому числі перевезення, регламентується Законом України «Про відходи». Зокрема, зазначається, що перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними і в порядку, визначеному законодавством про перевезення небезпечних вантажів. Перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення, відповідно до закону.

Реверсивна логістика стимулює циркулярний потік товарів, пов'язує ринки первинних і вторинних ресурсів між собою і забезпечує прозорість в ланцюгах поставок, незалежно від їх складності. Ефективна реалізація функцій реверсивної логістики потребує чіткого та налагодженого контролю руху товарно-матеріальних потоків, врахування та обробки інформаційних потоків, документального супроводу та оформлення процесів повернення та організація утилізації.

Організація реверсивної логістики потребує розроблення алгоритму управління зворотними потоками. Виділяють такі етапи управління реверсивними потоками:

1. Визначення потенційного обсягу та характеристик зворотних матеріальних потоків.
2. Групування зворотних матеріальних потоків за типовими характеристиками.
3. Обґрунтування технології повернення (розрахунок величини витрат на повернення продукції (робіт, послуг)).
4. Вибір механізму повернення (з найбільшою рентабельністю, з найменшими витратами, аутсорсинг тощо).
5. Операційний етап повернення (транспортування, зберігання, переробка зворотного товаропотоку, укладання договору аутсорсингу реверсивної логістики тощо).
6. Проектування управління зворотним потоком (ресурсне забезпечення процесів реверсивної логістики з оптимальними витратами на обслуговування зворотного товаропотоку).
7. Інформаційне забезпечення (розробка інформаційної система, впровадження прикладних програм, модулів, блоків «Реверсивна логістика» в систему логістичного управління бізнес-структур.
8. Формування механізму контролінгу зворотних потоків (моніторинг та контроль фінансових результатів управління реверсивними потоками).

Якщо промислове підприємство немає можливості запобігати виникненню відходів, то тоді потрібно вибрати найбільш ефективний метод утилізації та знищення відходів, який не тільки зменшить їх шкідливий вплив на довкілля, але й одночасно дозволить знизити логістичні витрати та поліпшити рівень логістичного обслуговування клієнтів. Враховуючи, що стратегічні і тактичні рішення стосовно реверсивної логістики промислових відходів приймаються на різних щаблях управління, є досить складними і підлягають численним нормативно-регулюючим положенням зі сторони державної та місцевої влад, то певною мірою ефективність реверсивної логістики промислових відходів залежить, в першу чергу, від обізнаності осіб, що приймають рішення, про особливості функціонування міжнародної, національної та локальної економіки відходів, а також від їхньої екологічної свідомості та культури.

Таким чином, широкомасштабна переробка відходів, ефективне застосування інструментів реверсивної логістики можливі за умови створення відповідної інфраструктури, до якої відноситься й логістична система як цілісна інтегрована господарська система збору, складування, утилізації і рециклінгу з елементами обслуговування: інформаційного, маркетингового, транспортного, комерційного.

При створенні відповідної інфраструктури реверсивної логістики промислових відходів треба враховувати той факт, що основні обсяги цих відходів накопичено у старопромислових регіонах, в яких переважно знаходяться середні та малі міста із монопромисловою економікою. Тому створення такої інфраструктури має базуватися не тільки на економічних розрахунках, а й враховувати соціальну складову. Зрештою вона спроможна не тільки позитивно вплинути на стан довкілля, але й стати додатковим джерелом прибутку для цих міст, вивести їх із депресивного стану.

Долучайтеся до обговорення проблемних питань промислових відходів ІІ Щорічного бізнес-форуму з промислової екології «ECO-MODERNIZATION-2021: КРАЩІ ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ», м. Київ.
У програмі:

29 березня — Охорона атмосферного повітря
30 березня — Промислові відходи
31 березня — Вода в промисловості

Знайдемо рішення разом! Долучайтеся!

Джерело: прес-служба Ecobusiness Group