Недосконалість нормативно-правової бази та регуляторної політики у сфері поводження з відходами. Необхідні для прийняття першочергові законодавчі акти

Ще 20 років тому американці вважали роздільне збирання відходів таким, що не підходить до їхнього менталітету. На сьогодні перероблення відходів стало важливою галуззю економіки США з річним оборотом $250 млрд, у якій створено 1,5 млн робочих місць.

Світова криза на ринку перероблення відходів, що розпочалась у зв’язку із реалізацією Китаєм нової політики поводження з відходами під назвою «Національний меч», стала рушієм зміни світової парадигми поводження з відходами. Відмова Китаю приймати світові відходи, перенаправлення основних потоків відходів із Заходу до Південно-Східної Азії та Індії упродовж 2018 року, обвал цін на папір, пластик та іншу вторинну сировину і колосальні збитки сміттєпереробних компаній, примусили визнати національні політики багатьох розвинених країн у цій сфері неефективними. У США експорт відходів пластику скоротився на третину, левову частку цих відходів захоронено на звалищах ТПВ (за даними Financial Times).

Уся світова спільнота активно шукає ефективні підходи і методи поводження з відходами.

✔ 27 березня 2019 року Європарламент схвалив законопроект, що передбачає заборону в ЄС одноразових пластикових виробів.

✔ 10 травня 2019 року прийнято глобальний пакт про боротьбу з пластиковим сміттям — додаток до Базельської конвенції з контролю за транскордонним переміщенням відходів та їх видаленням, який підписали 187 країн. Цей обов’язковий до виконання документ забороняє експорт відходів у країни третього світу.

Починаючи з 2012 року в Україні цілеспрямовано і методично руйнувалася система поводження з відходами, на сьогодні її фактично знищено:

• Система управління відходами на рівні держави відсутня.
• Закон України «Про відходи» не відповідає реаліям та створює більше проблем, ніж їх вирішує.
• Територіальні органи Мінприроди, які на етапі затвердження лімітів мали змогу щорічно уточнювати стан справ та якось впливати на ситуацію — ліквідовано у 2013 році.
• Ліміти на утворення відходів скасовано у 2014 році, новий регуляторний механізм не розроблено. Декларування закладено як механізм лібералізації для суб’єктів, у яких незначний обсяг відходів.
• Регуляторна політика у цій сфері відсутня — дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не видаються, зважаючи на відсутність затвердженого порядку отримання необхідних дозволів, суб’єкти господарювання діють за принципом мовчазної згоди.
• Департаменти (управління) ОДА зосереджені в основному на поводженні з ТПВ, полігонами та незаконними звалищами, нагляд за поводженням з небезпечними відходами не здійснюють.
• Після зупинення дії ДСанПіН 2.2.7.029-99 у 2014 році відсутня зрозуміла система визначення класів небезпеки відходів.
• Відсутня на законодавчому рівні методологія паспортизації та інвентаризації відходів. Інвентаризація у більшості підприємств проводиться щорічно, оскільки відходи перебувають на бухобліку.Державний класифікатор відходів ДК 005-96 не відповідає сучасним вимогам та не дозволяє ідентифікувати відходи.
• Системний аналіз зібраної Мінприроди та Держстатом інформації первинного обліку відходів не проводиться.

Автор: Валентин Щербина, віце-президент Професійної асоціації екологів України, еколог у Національній поліції України

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»  № 10, 2019