ПрАТ «Укрграфіт»: як впровадити найкращі доступні технології для досягнення екологічних нормативів ЄС

У цьому випуску ми представляємо наступного учасника проекту в номінації «EKOtransformation—2018: Construction industry».

Інтеграція України до європейської спільноти виводить на новий рівень підхід до вибору шляхів модернізації технологічних процесів та обладнання, надає пріоритетності процесам впровадження найкращих доступних технологій ЄС, передбачених вимогами промислової директиви 2010/75 / EU. Водночас, модернізація технологічного виробництва та оновлення обладнання є однією з основних характеристик, динамічний розвиток якої спостерігаємо у ряді прогресивних підприємств, до яких по праву належить ПрАТ «Укрграфіт».

Про ПрАТ «Укрграфіт» та специфіку галузі

Серед українських промислових підприємств ПрАТ «Укрграфіт» (до 1994 року — Дніпровський електродний завод («ДЕЗ»)) займає одне з перших місць, будучи провідним виробником в Україні графітованих електродів для сталеплавильних, руднотермічних та інших видів електричних печей, товарних електродних мас для електродів Содерберга, футерувальних матеріалів на основі вуглецю для підприємств металургійної, машинобудівної, хімічної та інших галузей промисловості. Продукція з маркою ВАТ «Укрграфіт» за останні роки стала широко відомою в багатьох країнах Європи, Північної і Південної Америки, Південної Африки, країн Близького Сходу, Азії, СНД і Балтії.

Створення у 30-ті роки минулого століття поруч з Дніпровською ГЕС потужного індустріального вузла супроводжувалося й створенням єдиної інфраструктури забезпечення підприємств теплом, парою, залізничним сполученням і т.д.

Модернізація таких об’єктів завжди виконується за участі всіх зацікавлених підприємств. Але ситуація змінюється докорінно, коли будь-яке з підприємств оголошує про зупинку виробництва. Саме таке питання постало перед ПрАТ «Укрграфіт» у 2009 році, коли керівництво ВАТ «ЗАлК» оголосило про згортання виробництва й зупинку інфраструктурних об’єктів.

З моменту створення підприємства з котельні алюмінієвого комбінату подавався пар для обігріву ємностей зберігання пеку, мережі, за допомогою якої транспортується кам’яновугільний пек, формувального обладнання підприємства і навіть деякого газоочисного устаткування.

Залізничний цех ВАТ «ЗАлК» забезпечував перевезення до станції Запоріжжя і назад коксу, пеку, антрациту, готової продукції та інших матеріалів, необхідних ПрАТ «Укрграфіт».

Живлення зворотного циклу підприємства здійснювалося від мереж ВАТ «ЗАлК». Спільно використовувалися підприємствами й мережі фекальних стоків.

Зі свого боку, «ЗАлК» користувався мережами скидання стічних вод, що належать ПрАТ «Укрграфіт».

Фактично, зупинка сусіднього підприємства цілком могла б призвести до катастрофічних наслідків для ПрАТ «Укрграфіт» і мала негативно вплинути як на подальший розвиток підприємства, так і загалом на екологічну ситуацію в регіоні.

Розуміючи, що вплинути на зупинку роботи ВАТ «ЗАлК» неможливо, керівництво ПрАТ «Укрграфіт» вирішило орендувати в зупиненого алюмінієвого заводу частину потужностей.

Орендувати теплоелектроцентраль ВАТ «ЗАлК», яка забезпечувала підприємства парою, гарячою водою та опаленням у зимовий період, було недоцільно як мінімум з двох причин: навіть мінімальна кількість пари, яку могла виробляти котельня, виявилася набагато більшою за максимальну потребу підприємства. Окрім того, обладнання, введене в експлуатацію понад 50 років тому, мало низький коефіцієнт корисної дії. Замість цього керівництвом ПрАТ «Укрграфіт» було прийнято рішення про будівництво власної котельні, яка не тільки могла б забезпечити підприємство необхідними енергоресурсами, а й максимально використовувала б тепло технологічних газів, що відходять від прожарювальних печей вуглецевих матеріалів.

Про результати

Будівництво утилізаційної котельні було завершено в 2011 році та дозволило повністю забезпечити підприємство водяною парою й гарячою водою. Вартість реалізації проекту склала понад 83 млн грн.

В утилізаційній котельні встановлено три котли-утилізатори типу РК-25-1,4 / 320 конструкції НТП «Котлоенергопром», м. Харків. Робота кожного котла-утилізатора передбачена в одному з трьох режимів: в утилізаційному, автономному, або в режимі спалювання вуглецевого пилу. В утилізаційному режимі у якості палива використовується тепло відхідних технологічних газів і природний газ; в режимі спалювання вуглецевого пилу — пил, тепло відхідних технологічних газів та природний газ; в автономному режимі — тільки природний газ.
Нова котельня більш ефективна й екологічно чиста.

Крім вирішення питань енергопостачання підприємства, будівництво власної утилізаційної котельної дозволило виконати взяті перед містом зобов’язання в рамках «Програми природоохоронних заходів, спрямованих на охорону довкілля, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки міста Запоріжжя» (рішення Запорізької міської ради № 24 від 24 грудня 2013 р.).

Внаслідок конструктивних особливостей котлів було забезпечено утримання у відхідних газах після утилізаційної котельної оксиду вуглецю на рівні нижче ГДК, а для очищення димових газів від пилу за котлами — утилізаторами встановлено 3 імпульсні рукавні фільтри типу ФРКІ-1200, що працюють паралельно. Схема увімкнення рукавних фільтрів у газовий тракт котлів — утилізаторів дозволяє працювати будь-якому з котлів з будь-яким рукавним фільтром, що забезпечує стовідсоткову взаємозамінність обладнання.
Таким чином, досягли не тільки важливого для енергозбереження використання тепла відхідних газів, а й скорочення емісії забруднюючих речовин від прожарювальних печей. У газах, що потрапляють в атмосферне повітря після утилізаційної котельні, вдалося досягти вмісту пилу (зважених речовин) не більше 50 мг/м³, і оксиду вуглецю — не більше 250 мг/м³).

Джерело: журнал «Екологія підприємства»