ПРО СИСТЕМИ ОЦІНКИ ТА ВИМІРУ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕКОНОМІКИ

Поряд  із  прийняттям  країнами  стратегій  “зеленого”  зростання,  питанням залишається  оцінка  виконання  дій  та  завдань,  визначених  цими  документами. Збалансовані  рамки  дій  із  “зеленої”  економіки  повинні  бути  доповнені  всеосяжними та відповідними рамками для вимірювання прогресу. Сьогодні “зеленість”  економіки  розглядається  переважно  на  якісному  рівні,  і  досі  не  розроблено єдиної системи її виміру та оцінки.

Через відсутність вимірності неможливо чітко сказати, економіка якої країни є більш чи менш “зеленою”. Без ефективного вимірювання вкрай складно оцінити ефективність політики, визначити та виміряти потенційно перетворюючу роль концепції “зеленої” економіки або рівень досягнення ЦСР.

Сьогодні існує ряд систем оцінки та виміру практичного впровадження концепції “зеленої” економіки. Так, у 2009р. міжнародна організація GRESB (GlobalRealEstateSustainabilityBenchmark) опублікувала першу систему оцінок сталого розвитку та дотримання принципів ESG.

Методологія GRESB дозволяє проводити моніторинг інфраструктурних проектів, включаючи енергетику, передачу електроенергії, водовідведення, транспорт, соціальну інфраструктуру, телекомунікації. Під час розрахунку рейтингу GRESB спирається на показники якості менеджменту, політики розкриття інформації, профіль ризиків, показники роботи компанії-оператора тощо.

Серед інших систем оцінки:

• Система еколого-економічного обліку ООН (United Nations’ System of Environmental-Economic Accounting, SEEA), що стала глобальною спробою запровадити узгоджені стандарти бухгалтерського обліку, якою вимірюється фінансова прихильність економіки до охорони навколишнього середовища. Дана система була прийнята у якості міжнародного стандарту Статистичною комісією ООН на 43-ій сесії у березні 2012р. і створена як концептуальна основа розуміння взаємодії економіки та навколишнього середовища;
• Глобальне партнерство з обліку багатства та оцінки екосистемних послуг (Wealth Accounting and Valuation of Ecosystem Services, WAVES), що очолюється СБ. Його діяльність спрямована на розробку міжнародних узгоджених методів обліку природного капіталу та екосистемних послуг, надання допомоги країнам у прийнятті звітності та включення її у розробку політики;
• ОЕCР визначила ряд індикаторів “зеленого” зростання (GreenGrowthIndicators), які розділено на чотири основні групи: екологічна та ресурсна продуктивність, база природних активів, екологічний вимір якості життя, економічні можливості та політичні міри реагування.

З цією метою почали формуватися різні  міжнародні  рейтинги,  які  виводять питання конкурентоспроможності країн за межі традиційних уявлень про економічне   зростання,   включаючи оцінку  інститутів,  політик  і  факторів, що підтримують результативність націй за  умови  забезпечення  екологічної  та соціальної  сталості.  Прикладом  виявлення ступеня “зеленості” світової економіки сьогодні є Глобальний індекс “зеленої” економіки (TheGlobalGreenEconomyIndex, GGEI),  розроблений рейтинговим  агентством DualCitizenу 2010р. і який вимірює ефективність та поступ у “зеленій” економіці у 130 країнах світу на основі експертного опитування.

Індекс GGEI використовує кількісні та якісні показники для вимірювання ефективності кожної країни за чотирма показниками

1. управління та зміна клімату (висвітлення у ЗМІ, на міжнародних форумах, результати зміни клімату);
2. ефективність галузей (будівництво, транспорт, енергетика, туризм та ін.);
3. ринки та інвестиції (ВДЕ, екотехнології, стимулювання екологічних інвес-тицій, корпоративна стабільність);
4. довкілля (сільське господарство, якість повітря та води, біологічне та при-родне середовище, рибальство, ліси).

Ще  один  індекс –  Індекс  низьковуглецевої  економіки (The  Low  Carbon  Economy   Index),  який  розроблено  консалтинговою  компанією PricewaterhouseCoopers у 2000р. Індекс дозволяє оцінити поступ країни G20 у частині скорочення  рівня  інтенсивності  викидів  вуглецю.  Показник  визначається  як  співвідношення  обсягу  викидів  вуглецю  до  ВВП  за  відповідний  рік  (CO2  у  т/ВВП у  $ млн.),  а  на  його  результат  впливають  такі  фактори,  як  енергоефективність,  витрата  пального,  щільність  населення,  структура  економіки  в  країні  та стан кліматичної системи.

Ще  одним  важливим  індикатором є Індекс  екологічної ефективності (EnvironmentalPerformanceIndex, ЕРІ)  –  комплексний  показник оцінки  екологічної  політики  держави  та  її  окремих  суб’єктів.  Індекс  розраховується  за  24  показниками  ефективності  по  десятьох  категоріях,  що  охоплюють  стан  здоров’я,  навколишнє  середовище  та  життєздатність  екосистеми.  Ці показники  дають  змогу  оцінити,  наскільки  країни  досягли  встановлених  цілей екологічної політики.

Протягом багатьох років лідером залишається Швейцарія – країна, яка з кожним роком підвищує свої результати (зокрема, у 2012р. показник  становив  76,2%).  Україна  ж  у  2018р.  посіла  109-е  місце  серед  132  країн світу з показником у 52,87%. Низькі показники свідчать про необхідність посилення  зусиль  держави  щодо  забезпечення  сталого  розвитку  за  рядом  факторів,  наприклад,  захист  біорізноманіття,  скорочення  викидів  ПГ  тощо.

Дотичним  до  екології  є Глобальний індекс екологічно чистих інновацій(GlobalCleantechinnovationIndex),  який  було  створено  у  2012р. 

Індекс  розраховується  по  40  країнах  світу  як  зважена  сума  оцінок  двох  груп  показників:

1. наявні  ресурси  та  умови  для  проведення  інновацій  (Inputsto  Innovation) та
2. досягнуті  практичні  результати  здійснення  інновацій  (OutputsofInnovation). 
   Підсумковий  індекс  являє  собою  співвідношення  витрат  на  розвиток  інновацій  і  отриманого  ефекту 

Порівняно  з  “зеленою”  економікою,  яка  меншою  мірою  піддається  кількісній оцінці, сьогодні можливо оцінити результативність “низьковуглецевого” розвитку,  який  у  більшості  випадків  трактується  як  процес  відокремлення  економічного  зростання  від  зростання  споживання  енергії  та  викидів  ПГ,  завдяки технологічним  інноваціям,  зміні  інфраструктури  та  моделі  поведінки  економічних  суб’єктів.  Одним  з  факторів,  що  характеризує  рух  країни  шляхом  низьковуглецевого розвитку, є зниження рівня вуглецеємності ВВП.

Так, завдяки змінам  у  структурі  економіки  (переходу  від  енергоємного  виробництва  з  низькою доданою  вартістю  до  високотехнологічного),  впровадженню  нових  технологій, заходів  з  енергозбереження  як  на  рівні  держави,  так  і  на  рівні  окремих  домогосподарств,  інтенсивному  розвитку  ВДЕ,  відбулося  значне  зниження  вуглеце-ємності  ВВП  серед  країн  світу.

На прикладі ЄС можна також побачити, що поступово відбувається послаблення взаємозв’язку емісії ПГ та ВВП. Починаючи з 2010р., відбувалося зростання  рівня  промисловості  та  активізація  економічної  діяльності,  що  сприяли відновленню економіки ЄС та зростанню загального рівня ВВП. Це, своєю чергою, могло б збільшити викиди ПГ, проте цього не сталося.

Навпаки їх викиди у цілому скоротилися, особливо у секторах, охоплених Системою торгівлі викидами в ЄС. Загалом, у період з 1990р. до 2017р., сукупний ВВП ЄС зріз на 55% ∼30∼а загальний обсяг викидів ПГ зменшився на 24%.

Окрім “кліматичної” складової, все активніше розвивається раціональне природокористування,  зростає  ринок  “екологічних”  споживчих  товарів  і  послуг, а  також  виробництво  устаткування  і  екотехнологій  для  “зеленої”  економіки. У  розвинених  країнах  мірою  зростання  добробуту  населення  стали  приділяти все  більше  уваги  якості  життя  і  відповідно  збільшився  попит  на  “екологічні” товари та послуги, а компанії почали нарощували свій потенціал у сфері “зелених” технологій. Зазначимо, що лібералізація торгівлі екологічними товарами та послугами була проголошена як мета Дохійського раунду торговельних перемовин і визначена у Проміжному звіті ОЕСР стратегії “зеленого” зростання, як важлива. За даними Environmental Business  International у 2011р. ринок екологічних товарів та послуг оцінювався у  $866  млрд.  За  іншими  експертними  оцінками,  світова  торгівля  екологічними товарами оцінюється у $1 трлн. (€938 млрд.) щорічно.

Джерело: Аналітична доповідь Razumkov centre