Пробіли законодавства: які перешкоди слід подолати при оформленні дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

Із появою нових технологій, надсучасної техніки та інноваційних практик цілком очевидно, що певні нормативні акти починають суперечити одне одному або не повною мірою відповідають реаліям сьогодення в частині термінів та їх визначень. Зокрема, таку ситуацію спостерігаємо із визначеннями щодо стаціонарних і пересувних (переносних) джерел забруднення атмосфери й строками оформлення дозволів на викиди. У статті — аналіз законодавства та пропозиції щодо змін, які матимуть позитивний вплив на забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII (далі — Закон № 2707-XII), викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Для об’єктів, що належать до першої групи, дозвіл на викиди суб’єкту господарювання видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до:

Аналіз положень, визначень і понять

Щодо пересувних джерел, то законодавцем визначено для кожного типу джерела, що експлуатуються на території України, нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів цих джерел, які розробляються з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності.

«Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві», затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України* від 10 лютого 1995 року № 7 (далі — Інструкція № 7), визначено, які джерела належать до стаціонарних чи пересувних:…

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» № 6, 2019