За прогнозами світових водних інститутів водозабір та споживання в Україні до 2025 року зросте майже в півтора рази. При цьому якість водних ресурсів в країні погіршується із року в рік. Але системна робота в цьому напрямку не ведеться, до того ж в Україні відсутня єдина державна водна політика (про це – у попередніх матеріалах випуску розлого).
1. Недосконалість українського законодавства в галузі водного господарства. На сьогоднішній день повноваження з вирішення питань, повязаних з водними ресурсами, розподілені між декількома урядовими установами. Неузгодженість функцій з регулювання і контролю за використанням і відведенням водних ресурсів негативно впливає на систему управління водогосподарським комплексом.
2. Величезні обсяги скидання неочищених стоків промисловими підприємствами, відсутність систем очищення в малих населених пунктах, де стоки потрапляють у грунтові води і далі – у водозабірний шар, а також нераціональне водокористування – в Україні на одиницю виробленої продукції витрачають у рази більше води, ніж у Європі.
3. Зношеність водопровідних мереж, яка загалом в Україні складає близько 70%. Останні 25 років в українських містах капітально не ремонтували мережі, щороку міняють в середньому 1-2% трубопроводу, кажуть експерти. Виходить, що по всій країні трубопроводи старіють швидше, ніж їх встигають міняти. Друга проблема – застарілі внутрішньобудинкові мережі, які у деяких оселях не міняли з моменту будови. Термін служби металевих водопровідних труб – 25 років, чавунних та полімерних – понад 50. Якщо проводити заміну водопроводу з такими ж темпами, як сьогодні, то на це підуть сотні років.
1. Надмірне хлорування. Незважаючи на те що, хлорування досі залишається найбільш поширеним методом знезараження води, у цього методу є і друга сторона – утворення хлорорганічних сполук, які негативно впливають на організм людини.
2. Антропогенне забрудення. Другою вагомою проблемою є скидання значних обсягів неочищеної води в річки підприємствами ЖКГ (62% від загальних обсягів скидання води) і промисловими підприємствами (31%), що призводить до зниження якості водопостачання міст, які залежать від поверхневих вод. Очищенню піддається всього лише 30% води, що скидається.
3. Вторинне забруднення. Вторинне забруднення є наслідком високого рівня зносу каналізаційних і водопровідних систем.
За словами експертів, пріоритетними напрямками для України сьогодні є зниження навантаження на джерела прісної води, що можливо здійснити за рахунок очищення і доочищення забруднених вод, збільшення обсягів виробництва питної води, впровадження енергоефективних технологій, заміни зношених водопровідних і каналізаційних систем.
Що ж стимулює та гальмує модернізацію водного господарства? — розбираємося з експертами. Подробиці – вже у №9 журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»