Використані автомобільні шини: в чому небезпека

Автомобільні шини являють собою серйозну екологічну проблему, речовини, які використовуються при виробництві, переробці і утилізації шин є вкрай токсичними для людини і навколишнього середовища!

Автомобільні шини мають досить складний хімічний склад, де присутній синтетичний і натуральний каучук, сталь, графіт, полістирол, а також синтетичні масла, нейлон і клей. Токсини, які звільняються при розкладанні шин, навмисному спалюванні або випадкових пожежах дуже забруднюють воду, повітря і грунт. 

Незважаючи на те, що начебто питання з утилізацією відпрацьованих автомобільних шин на законодавчому рівні, а так само різними нормативними документами у нас в країні врегульоване, навіть виділені спеціальні місця для складування відпрацьованих шин, незаконне скидання, як і раніше триває, завдаючи величезної шкоди довкіллю.

Вчені Міжнародного агентства з вивчення ракових захворювань прийшли до висновку, що старі покришки шкідливіше вихлопних газів.

Гумові скульптури в процесі розпаду забруднюють воду, повітря і грунт. У їх складі більше 120 шкідливих хімічних речовин, багато з яких є сильними канцерогенами.

Але в українських дворах досі можна зустріти подібні установки, які навіть отримали власну назву - ЖЕК-арт. Відзначається, що основні ознаки ЖЕК-арту - це вибілений бордюр, вибілені дерева, клумби з шин і лебеді.

Шини справді завдають здоров’ю не меншої шкоди, ніж вихлопні гази, а якщо говорити про онкологічні захворювання, то навіть більшої, адже на них припадає, 70% обсягу всіх викидів канцерогенів від автомобілів. За статистикою число хворих на рак серед людей, що проживають в містах і селищах поблизу жвавих автотрас, перевищує норму в два-три рази …

У Європі щорічно утворюється близько 2 млн. тонн використаних автомобільних шин. Загальний обсяг їх переробки не перевищує 30%. Обсяги переробки б/в шин в Японії 87%, США 20-30%, в Німеччині - 50,5%. В Україні ж щорічно утворюється 150 тис. тон зношених автопокришок, і тільки 8% з них йде на утилізацію. Решта автопокришок викидаються на звалища.

У більшості європейських країн є методи і програми, спрямовані на підтримку збору і переробки відпрацьованих покришок. Але із загальної кількості тільки частина зношених покришок знаходять застосування (експорт в інші країни, спалювання з метою одержання енергії, механічне роздрібнення для покриття доріг тощо). Інші використані автопокришки ніяк не застосовуються через відсутність рентабельного способу утилізації.

Переробка та вторинне використання шин, що вийшли з експлуатації, надзвичайно актуальна для України.

Які є варіанти переробки шин?

Переробка шин включає в себе два основних види: хімічний та фізичний.

Хімічних методів два:

• Безпосереднє спалювання і переробка при високій температурі
• Другий метод – переробка шин в паливо, аналогічне мазуту

Обидва методи мають деякі мінуси, серед яких: забруднення навколишнього середовища і втрата цінної сировини, якою є шини.

Піролізна переробка шин

Утилізація автомобільних покришок є досить прибутковим бізнесом, якщо заздалегідь подбати про узгодження основних елементів з екологічними службами. Переробка шин піролізом – це універсальний метод утилізації при роботі з майже будь-якими відходами.

Піроліз дозволяє переробляти вторсировину, і отримувати паливо з вторинних матеріалів.

Як відбувається переробка піролізом

1. Шини, які зібрали для знищення, переправляються на точку збору сировини.
2. За допомогою особливого верстата шини поділяють на протекторні і бортові частини.
3. Піролізна піч приймає всю сировину і нагріває його до 450 ° C. В цей час гума виділяє газ, який на виході утворює піролізне масло.
4. Як тільки процес завершений, ємність витягують з печі і замінюють її аналогічною.
5. В ході охолодження відокремлюються отримані елементи, а після готові продукти направляються прямо на склад, де і зберігаються до тих пір, поки не буде призначений термін відвантаження безпосереднього замовника.

Технічний процес переробки має 4 основних етапи:

1. Насамперед здійснюється різання на великі шматки
2. Далі йде дроблення отриманих шматків
3. Проводиться очищення переробляється від корду
4. Отримання бажаного гумового порошку

Розмір порошку і, відповідно, спосіб переробки визначають побажання безпосередніх замовників. Зокрема, переробка може виконуватися за допомогою різання, стирання, ударами, стиснення із зсувом.

Для роботи використовуються шинорізи, дробарки (які можуть бути ножовими, молотковими або роторними), сепаратори повітряні і магнітні, а також преси і транспортери. Фізичний метод переробки дає можливість залишити недоторканими всі вихідні характеристики і далі повторно використовувати матеріал.

Власне шини являють собою цінну полімерну сировину: у одній тонні шин міститься 700 кг гуми, яку можна буде повторно використати для виробництва гумотехнічних виробів і матеріалів будівельного призначення. 

Це цікаво:

1. На виготовлення одного колеса потрібно 35 л нафти.
2. На місці спалювання нічого не буде рости 10 років.
3. З переробки однієї тонни шин можна отримати 700 кг гуми.

Використані автомобільні шини — це відходи ІV класу безпеки. За певних умов вони можуть бути вторинною сировиною, підлягати утилізації та в кінцевому підсумку зменшувати навантаження на навколишнє середовище.

При спалюванні однієї тони зношених шин в атмосферу виділяється 270 кг сажі і 450 кг токсичних речовин.

Інвестиційні проекти пропонують переробку автомобільних покришок і пластмас у високоякісний топковий мазут для котельних установок.

Гумову крихту можна використати для вироблення покрівельних матеріалів, масивних гумових плит для комплектування залізниці, гумового взуття, нових автопокришок та добавки для асфальтобетонної суміші. 

За кордоном, зокрема в Канаді, покупець шин сплачує спеціальний збір (за шину для легкових автівок це 4 канадських доларів), який спрямовують на те, аби покрити витрати на їх переробку. 

Завдяки цьому вдається досягти ресайклінгу 90% усіх зношених шин в регіоні. Продавці шин та автомайстерні одночасно є і пунктами прийому вживаної продукції, яку вони передають на спеціально сертифіковані утилізаційні підприємства.

В Україні поки замість того, аби використовувати цю сировину з користю, ми масово її складуємо, захаращуючи навколишній простір та провокуючи виділення токсинів і виникнення небезпечних пожеж. 

Рано чи пізно проблему доведеться вирішувати на вищому державному рівні за рахунок створення стимулів утилізаційному бізнесу, контролю над підприємствами, що використовують покришки, а також зацікавлення кожного автовласника в переробці шин, які відслужили свій строк.

Більше за темою:

• Відповідно до яких вимог має бути організований промисловий майданчик для тимчасового зберігання шин?
• До якої категорії належать шини в екологічному податку?
• Три ключові зміни щодо поводження зі зношеними шинами