Платформа рішень
для менеджерів природоохоронної
діяльності

Новини

Повернутися до переліку новин

Як очищують стічні промислові води підприємства у Європі?

Промислові стічні води є найбільш небезпечними для водних об'єктів. Вони значно важче піддаються очищенню, ніж міські стічні води, для цього потрібні складні і дорогі очисні споруди. 

Різноманітність складу і характеру забруднень виробничих стічних вод обумовлює застосування для їх очищення різних методів, як фізико-хімічних і хімічних, так і біологічних. Промислові стічні води приймаються в міську систему каналізації з обмеженнями.

Виробничі стічні води в залежності від виду забруднюючих речовин та їх концентрацій, а також від кількості стічних вод і місць їх утворення відводяться декількома самостійними потоками. 

Для кращої локальної очистки від різних видів забруднень організують кілька мереж промислової каналізації, наприклад, для сильно мінералізованих вод, що не містять високотоксичних речовин, кислих і лужних стічних вод, високотоксичних стічних вод, стічних вод від охолоджуючих агрегатів, які зазвичай не несуть забруднень.

Поділ виробничих стічних вод може бути продиктовано санітарними причинами, пожежо- та вибухонебезпечністю, можливістю заростання і руйнування каналізаційних трубопроводів і т.д. Для попереднього очищення стічних вод в систему каналізації промислових підприємств включають локальні очисні споруди, які розміщуються, як правило, на територіях каналізаційних підприємств. Незабруднені стічні води, як правило, об'єднують в окремий потік.

До прикладу в Німеччині більшість підприємств, які виробляють фруктово-овочеву продукцію, підключені до каналізаційної системи (непрямий скид стічних вод). Значні сезонні і виробничі коливання складу та концентрації вимагають від очисних споруд підприємств високої гнучкості. Незалежно від наступної ступені очищення стічні води повинні спочатку піддатися механічній очистці. Для відділення твердих речовин пропонуються установки для просіювання. Промивні води повинні до того ж проходити через пісколовки. Додатково перед біологічним очищенням, як правило, потрібно нейтралізація.

Після цього можна проводити біологічне очищення. Стічні води від промислової переробки овочів і фруктів очищаються анаеробним і (або) аеробних методом без обмеження. Всі відомі методи застосовні і частково використовуються на практиці. Добре зарекомендував себе перш за все комбінований анаеробно-аеробний метод.

Фінляндії вдалося за останні 30 років домогтися істотного зниження водоспоживання в виробничих процесах. Цьому сприяло впровадження оборотних систем і використання води в замкнутому циклі. На підприємствах стали ефективніше витрачати сировину, реагенти, барвники, фільтри та ін. Починаючи з 1985 року на підприємствах йде активне спорудження біологічних очисних споруд, завдяки чому навантаження на водойми шкідливими речовинами в лісовій і паперовій галузях стала скорочуватися. В першу чергу це торкнулося зниження органічних речовин і твердих суспензій.

На початку 1990-х років в технологічних процесах відбілювання целюлози заміна елементарного хлору (Cl2) на двоокис хлору (ClO 2) привела до різкого зниження надходження хлорорганічних сполук у водойми, в результаті чого фактично припинилося освіту найбільш шкідливих поліхлорованих сполук.

Стоки підприємств целюлозно-паперової промисловості також містять різні сполуки азоту (N) і фосфору (P), частина з яких здатна засвоюватися водною біосферою, що в результаті веде до евтрофікації водойм. Завдяки широкому впровадженню потужностей з біологічного очищення відпрацьованої води, внесок лісової і целюлозно-паперової промисловості в загальну антропогенне навантаження поживних речовин на фінські вододжерела кардинально зменшився.

Дуже часто у Фінляндії застосовують практику, коли проєктування починається з оцінки потенційних ризиків для природи і прорахунку підсумкових значень навантаження на водойму. До отриманих безпечним параметрам «підганяються» виробничі процеси. У разі неможливості отримати потрібні значення екологічного навантаження в технологічний цикл вносяться відповідні зміни або коригування. Також на підприємствах широко впроваджені мембранні технології для очищення води, що дозволяє запустити систему вторинного використання води і тим самим кардинально скоротити водоспоживання.

В даний час методом ФФГ знешкоджують свої стоки більш 200 підприємств в країнах СНД і Європи. Технологія очищення стічних вод із застосуванням ФФГ пройшла повний комплекс Державних випробувань в Литві, лабораторні та виробничі випробування в сертифікаційних лабораторіях різних країн, а також перевірена комітетами охорони природи Іспанії, Швеції, Польщі, Чехії та ряду інших країн.

За хімічним складом опади, отримані при очищенні стічних вод за допомогою ФФГ, можна уявити як суміш оксогідратов заліза з адсорбованими на них сполуками металів, присутніх в стічній воді, магнетиту Fe3O4 і, можливо, феритів із загальною формулою МеFe3-nO4. Крім того, можуть бути присутніми аморфні гетерополисоединений, мають молекулярні ланки, що включають Fe (Me) (OH) -O-, а також гідроксоформи дво- і трехзарядних катіонів. Згідно з даними рентгенофазового аналізу, шлами, які утворюються при очищенні стічних вод з допомогу ФФГ, не містять добре окристалізованих фаз.

Електронно-мікроскопічні дослідження показали, що висушений шлам являє собою високодисперсний матеріал з яскраво вираженою схильністю до агломерації. Частинки шламу мають неправильну, близьку до кулястої, форму. Розмір більшості з них становить 0,2-0,8 мкм. Крім того, досліджувані шлами містять значну кількість більш дрібної фракції.

Директива Ради 91/271/ЄС щодо очищення міських стічних вод була прийнята 21 травня 1991 року для захисту водного середовища від шкідливих наслідків скидів міських стічних вод та від деяких промислових скидів. 27 лютого 1998 року Комісія видала Директиву 98/15 / ЄС про внесення змін до Директиви 91/271 / ЄЕС з метою уточнення вимог Директиви щодо скидів з міських очисних споруд у чутливі райони, які підлягають евтрофікації. Це призвело до внесення змін до таблиці 2 Додатка I.

Рішення Комісії 2014/413 / ЄС було прийнято 26 червня 2014 року та замінює Рішення Комісії 93/481 / ЄЕС 28 липня 1993 року. У ній визначена інформація, яку держави-члени повинні надавати Комісії при звітуванні про стан реалізації Директиви відповідно до статті 17 та визначає формат, у якому повинна надаватися інформація. Це рішення було прийнято відповідно до статті 18 Директиви.

Джерело: прес-служба Ecobusiness Group

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

 

Розсилка новин

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.
X
Завантаженя матеріалів цього розділу доступне тільки для зареєстрованих користувачів порталу.
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?
X
Читати матеріали цього розділу в повному обсязі можуть лише зареєстровані користувачі порталу
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!