Як використати технічну воду та біогумусові субстрати, отримані при кондиціюванні стічних вод та осадів: ефективні методи боротьби з деградацією ґрунтів та опустелюванням в Україні

Проблематика сьогодення Україна входить до першої десятки країн світу по кількості орних земель, площі яких становлять близько 32,5 млн. га, однак на них постійно прогресує деградація ґрунтів.

ДОВІДКА!
Деградація — погіршення властивостей ґрунтів, зумовлене зміною умов ґрунтоутворення внаслідок господарської діяльності людини або природних процесів, стимульованих цією діяльністю, що супроводжується втратою ґрунтами продуктивних та екологічних функцій.

ФАКТОРИ НЕБЕЗПЕКИ:

• Через деградацію ґрунтів та опустелювання втрачається біорізноманіття, водні об’єкти, зокрема малі річки, міліють та пересихають, зростає евтрофікація водойм, забруднення ґрунтових вод, збільшується концентрація в атмосфері тепличних газів тощо.
• Властивість ґрунтоутворення погіршується внаслідок нераціональної господарської діяльності й пригнічується в умовах глобального потеп ління та під впливом забруднення ґрунтів хімічними добривами.
• У результаті цього більша частина сільськогосподарських угідь України є непридатною чи обмежено придатною для вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції.
• Через деградацію ґрунтів збитки, спричинені недоотриманням сільськогосподарської продукції, оцінюють в Україні у понад 600 млн євро/рік.

Одним з основних чинників деградації ґрунтів в Україні, поряд із незбалансованою структурою земель із значним перевантаженням сільськогосподарських угідь, є ерозія (44 %) та дегуміфікація (23 %). Гумус є основою родючого шару ґрунтів. У ньому зосереджено 98 % запасу ґрунтового азоту, 60 % — фосфору, 80% — калію та всі інші мінеральні елементи харчування рослин у збалансованому стані.

Так, щорічний дефіцит гумусу в Україні становить близько 110 кг/га, а для орних земель — 3,57 млн т/рік. До суттєвого зменшення гумусу у ґрунтах призвело інтенсивне землеробство, хімізація сільськогосподарського виробництва, нераціональне використання води на зрошуваних землях. Тому збагачення малопродуктивних земель гумусом є одним із першочергових завдань у протидії процесам їх деградації.

Утворення гумусу — це біохімічний процес, при якому у середньому 80–90 % органічних решток рослинного й тваринного походження у ґрунтах мінералізується мікроорганізмами, хробаками та грибами до кінцевих мінеральних продуктів, що засвоюють рослини, і лише 10–20 % йде на утворення гумусу у біохімічних процесах гуміфікації. Біогумус — це жива матерія, створена мікроорганізмами з неживої речовини за 3,5 млрд років, що містить гумус та біоценоз мікроорганізмів, які забезпечують також структурно-механічні властивості ґрунту та біохімічні процеси в ньому.

ВАЖЛИВО! Для боротьби з дегуміфікацією ґрунтів, поряд з традиційними шляхами їх збагачення органічними субстратами (компостом, перегноєм, торфом тощо), які переробляються біоценозом ґрунтових організмів у гумус, важливим є внесення у ґрунт біосубстратів із високим вмістом біогумусу, отриманих у штучно створених умовах промислового виробництва із застосуванням біотехнологій.

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»  № 2, 2019