Які дані необхідні для інвентаризації викидів забруднюючих речовин?

Першочергово необхідно провести огляд території та здійснити інвентаризацію стаціонарних джерел викидів відповідно до Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року №  7. Інвентаризацію можливо провести власними силами підприємства або найняти спеціалізовану організацію, що має ліцензію Міністерства енергетики та захисту довкілля на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності. За необхідності, здійснити інструментально-лабораторні дослідження викидів від стаціонарних джерел.
Інвентаризацію викидів забруднюючих речовин підприємство проводить у строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Мінприроди. 

 Зверніть увагу! У випадку зміни параметрів джерел викидів, зареєстрованих у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, підприємство, за необхідності, проводить інвентаризацію викидів в повному обсязі або вибірково без відповідних вказівок вищезазначених органів і представляє звіт в Мінприроди, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел.
Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання.

При інвентаризації викидів забруднюючих речовин використовуються матеріали:

• прямих методів вимірів, які основуються на проведенні безпосередніх інструментальних вимірів;
• розрахункових методів;
• матеріали технологічного регламенту та проектних показників. У необхідних випадках для розрахунку кількісних характеристик викидів повинні застосовуватись галузеві методики, затверджені Мінприроди.

Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин подається в Мінекоенерго (суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи), обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища (суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи) для реєстрації у вигляді роздрукованого звіту (один примірник) та в електронній формі. 
Реєстрація звіту здійснюється протягом 30 календарних днів.

Наступним етапом є публікація у місцевих засобах масової інформації повідомлення щодо намірів підприємства отримати дозвіл на викиди та отримання довідок щодо фонових концентрацій забруднюючих речовин й кліматичних умов району розміщення підприємства, за необхідності, технічного звіту з визначення географічних координат.
Другим етапом є розробка Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, відповідно до Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 09 березня 2006 року № 108.
Розроблення Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано право на розробку таких документів та які занесені до відповідного переліку Мінприроди України.
 

Увага! Матеріал публікується частково! Повна версія – в журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №11, 2020