Європейські практики, що дозволили суттєво знизити промислове забруднення вод

Перед падінням комуністичного режиму рівень забруднення води та повітря був настільки високим у Польщі, що коштував її економіці понад 3,4 млрд. доларів. На той момент це становило 10% валового національного доходу. Безперечно, колосальна цифра. Показово, але поляки не одразу почали вирішувати дану проблему, оскільки на той час на передньому плані перебували політичні, соціальні та економічні питання

Основними проблемами забруднення водних ресурсів є:

• промислове забруднення (важкі метали);
• засолення води в місцевих річках внаслідок видобування вугілля;
• застарілі системи очистки стічних вод;
• забруднення ґрунтових вод внаслідок застосування добрив

З нормалізацією соціально-політичної та економічної ситуації, а також після входження до ЄС, Польща, як відомо, почала приводити у відповідність до європейських реалій нормативно-правову базу. А разом з ним – і екологічну ситуацію. Тобто, лише з 2004 р. Варшава поклала старт екомодернізації власної економіки. Починаючи з цього року і по нинішній час, в рамках реалізації декількох програм (остання «Інфраструктура і довкілля» 2014-2020 рр.) було збудовано понад 1000 об’єктів для очищення води та прокладено тисячі кілометрів нових трубопровідних систем.

Особливо вдалим варто вважати період між 2017-2020 рр., коли Національний план управління муніципальними стічними водами було профінансовано на 7 млрд. доларів й модернізовано водну інфраструктуру 1578 агломерацій

Важливість реалізації даного Плану і взагалі існування Національного фонду захисту довкілля і управління водними ресурсами зумовлена тим, що Польща є однією з тих країн Європи, які страждають від нестачі води. 
Польська промисловість найбільше споживає запасів прісної води, інколи цей обсяг доходить до 70%. Здебільшого це видобувна галузь, енергетика, ГМК, целюлозно-паперова промисловість, виробництво цементу та будівництво. Якщо подивитися на статистичні дані, то споживання води промисловістю у Польщі в 2-3 рази вище, ніж в ряді інших країн ЄС. Тому окрім реконструювання водної інфраструктури та будівництва водоочисних систем, Польща працює над зменшенням потреби в такому надмірному споживанні без втрати обсягів промислового виробництва.

Щоправда, успіхи тут менш значні, ніж у питанні водоочищення

В 2018 та 2020 рр. у водний закон вносилися зміни, які запровадили поняття «послуги водопостачання» та відповідні плати залежно від того чи іншого виду та обсягів конкретної послуги у цій сфері. Задум такий, щоб чітко розмежувати характер користування води (а отже, провести лінії між галузями промисловості та встановити чіткі тарифи залежно від ступеня забруднення вод). До кінця 2020 р. промислові об’єкти мали встановити обладнання (за рахунок спеціального органу Державне водне господарство Води Польщі – PGW WP) для вимірювання кількості відібраної води та кількості стічних вод, які виливаються в ґрунт та/або водойми. Законом також встановлювалася плата за послуги з водопостачання, яка складається з фіксованої плати (визначається щорічно PGW WP) та змінної плати (граничний поріг – 0,04 євро за 1 м3). Також існує система штрафів, наприклад, за надання водних послуг без відповідного дозволу від PGW WP – 500% змінної плати

Румунія увійшла до складу ЄС дещо пізніше, ніж Польща – у 2007 р. Проте належна увага питанню модернізацію управління водними ресурсами почала приділятися майже одночасно з Польщею. На реалізацію програми 2014-2020 рр. було виділено 6,93 млрд. доларів – подібний до польського обсяг коштів. Справедливо зауважити, що здебільшого проблеми забруднення румунських вод практично ідентичні польським. Щоправда, у Румунії значної шкоди завдає видобування нафти, коли у Польщі, як вже зазначалося, видобування вугілля. На 2021 р. Румунія вже отримала 370 млн. євро від Фонду гуртування ЄС для модернізації водної інфраструктури в шести жудецях – Констанца, Келераші, Димбовіца, Яломіца та частинах жудеців Ілфов та Брашов. Загалом Констанца, враховуючи обсяг нафтових полів в регіоні, є центром найбільш амбітних та успішних проектів з модернізації управління водними ресурсами в Румунії

Як і у Польщі, в Румунії також існує водний закон з платою за послуги водопостачання, а також спеціальним органом – державною компанією «Румунські води». Щоправда, якщо в польському законодавстві чітко передбачений характер тарифу, про що було зазначено, румунський закон залишає це питання на відкуп міністерству води, лісів та захисту довкілля, а також міністерству фінансів. Румунський закон передбачає досить суворі штрафи за порушення норм водокористування. Залежно від того чи іншого порушення штрафи варіюються від 250 тис. румунських лей (1,68 млн. грн) до 10 млн. румунських лей (67,2 млн. грн)

Показово, що досить часто в Румунії проекти з екомодернізації водної інфраструктури реалізуються не тільки і не стільки через центральні органи в Бухаресті, а через органи місцевого самоврядування. 

Наприклад, за останні декілька років саме під егідою залучення коштів місцевою владою жудеця Сучава (прикордонний з Україною) було реконструйовано 3,4 км існуючої розподільчої мережі для трьох резервуарів для зберігання води у м. Фелтічені і будується нова гілка на 2,8 км. Також розгорнуто масштабне будівництво 5,3 км нової каналізаційної інфраструктури і 0,7 км водопровідних труб з одночасною реконструкцією очисних споруд у м. Редеуці

Такі точкові регіональні програми дозволили суттєво знизити промислове забруднення вод. Так, з 2007 по 2017 рр. вдалося знизити індекси викидів фосфору з 1013 тон до 776 тон і в цілому знизити індекси викидів шкідливих металів. Хоча Румунії є куди рухатися у плані виконання євростандартів. Перш за все, у контексті скорочення рівня забруднення Дунайського басейну домогосподарствами.

Переймаючи досвід Польщі та Румунії, Україні потрібно робити ставку на ефективне унормування системи управління водними ресурсами. 

У свою чергу це призведе до залучення інвестицій по лінії ЄС. Внутрішні ресурси можна знайти шляхом реформування екоподатку у бік зниження частки, яка йде безпосередньо до державного бюджету та немає специфікації (кошти можуть бути витрачені на що завгодно), та, відповідно, збільшення частки наповнення спеціальних фондів місцевих бюджетів. Це автоматично закриє питання того, де Україні взяти мільярдні кошти для проведення екомодернізації, в тому числі у системі управління водними ресурсами.