Міністр захисту довкілля та природних ресурсів Роман Абрамовський: Вже у цьому столітті настануть дні, коли все живе, що не захищене в будівлях з системами кондиціонування, буде гинути

Про незворотність кліматичних змін для України, шляхи покращення якості повітря, наміри захоронювати сміття в Чорнобильській зоні відчуження,  та можливі обмеження з боку Євросоюзу для української промисловості в разі не проведення екологічної модернізації - в інтерв’ю УНІАН розповів міністр захисту довкілля та природних ресурсів Роман Абрамовський.

Восени 2019 року Міністерство енергетики і Міністерство екології та природних ресурсів були об’єднані в одне відомство. За дев’ять місяців новий уряд Дениса Шмигаля знову роз’єднав установи на два окремі напрямки, визнавши неефективність проведеної реформи. В червні цього року «нове» Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів очолив Роман Абрамовський.

Ви на посаді міністра захисту довкілля та природних ресурсів чотири місяці. Що за цей час вдалося зробити?

В першу чергу, ми нарешті, створили міністерство і воно запрацювало. Фактично з нуля пройшли цей шлях за півтора місяці. Вважаю це важливим досягненням.

Які проблеми вимагають першочергового вирішення?

У моєї команди свій підхід, власне розуміння, чітке бачення проблем в частині їх релевантності. Вважаю, що найгостріша з них на сьогодні - незворотність кліматичних змін. Цей процес, нажаль, ми можемо тільки стримувати, але не зупинити. Треба зосередити максимальні зусилля на всіх ланках влади і суспільства. Бо є багато кліматичних песимістів, які не розуміють небезпеку руйнівних процесів, що відбуваються та до чого це може призвести. Вже призводить: змінюються цілі галузі  господарства, наприклад зони ризикованого землеробства просуваються все більше на північ.

Розкажіть детальніше про кліматичні зміни, які нас чекають.

Ви ж бачите, які зими останнім часом. Тобто, сезони стираються. Важко відрізнити осінь від не кращого літа, стрімкі коливання температурних режимів протягом дня, тижня стали нормою.

Але правильно говорити не про глобальне потепління, а про глобальні зміни клімату. Триває танення льодовиків в Арктиці та Антарктиці, а це підігріває Світовий океан, сприяє ще більшому випаровуванню парникових газів. Люди поки не відчувають цього так яскраво, але зміни насуваються та прискорюються. Такий собі ефект як снігової кулі.

За міжнародними сценаріями, вже в цьому столітті можуть бути дні,  коли все живе, що не захищене в будівлях з системами кондиціювання, буде гинути. Ми та наші європейські колеги вважаємо, що треба максимально підняти це питання і донести його до суспільства.

Як саме Україна може протидіяти змінам клімату? Чи є у нас план дій?

Так. По-перше, Міністерство працює над оновленням загальнодержавної цілі зі скорочення викидів парникових газів до Паризької Угоди, що визначить потенціал і можливі заходи та політики зменшення негативного впливу на клімат від різних секторів економіки. По-друге, ми розпочали роботу над стратегією з адаптації до зміни клімату. Поведінка людини в частині надмірного споживання товарів, поводження з відходами також призводить до кліматичних змін. Як ми зараз робимо? Просто викидаємо сміття на полігони,  вивільняється метан, що збільшує парниковий ефект. Також важливо, що при переробці відходів на вторинну сировину економляться первинні ресурси і енергія. Тому поводження з відходами посідає далеко не останнє місце в нашій стратегії.

Чи має Україна зобов'язання перед Євросоюзом щодо протидії змінам клімату?

Так. В Угоді про Асоціацію з ЄС є окремі розділи, присвячені зміні клімату. Також ми є стороною Паризької угоди. Наразі працюємо над Національно-визначеним внеском до неї. Тобто, наскільки від рівня 90-го року скоротимо емісію СО2. Ми зупинили дуже багато підприємств, за рахунок зменшення виробництва знизили і викиди СО2. Зараз, якщо нічого не робити, то в 2030 році у нас буде показник викидів парникових газів - 46 відсотків від рівня емісії 1990 року. Але це не амбітний план. Він не пропонує трансформаційних змін.

Ми наполягаємо, що план має бути більш амбітним. Ми можемо запропонувати внесок щодо викидів парникових газів на рівні 36-38 відсотків від 1990 року. І це, якщо виконати наші затверджені стратегії: транспортну, енергетичну та інші, без додаткових заходів.  Якщо модернізувати стратегії, і такий сценарій є, то можна дійти до 27 відсотків від 1990 року. Але це дуже амбітна ціль, для її досягнення необхідні великі кошти.

Скільки коштів на це буде потрібно?

До 2030 року необхідно інвестувати близько 245 мільярдів євро капітальних інвестицій, якщо рухатися по найбільш амбітному сценарію. Це - значна сума, вона більша за традиційні інвестиції в господарство. Але і сценарій «бізнес як звичайно» не безкоштовний, адже через неефективне споживання енергії і відсутність модернізації, населення і підприємства платять великі кошти. 

Що дуже важливо: ми не розділяємо, а навпаки об’єднуємо курси на розвиток країни та запобігання кліматичним змінам. Ще раз хочу наголосити, що реалізація цих планів потребує значних коштів. Інвестиції в трансформацію промисловості, сільського господарства. Така промисловість, як сьогодні, не зможе вижити, якщо нічого не робити. Вона просто зникне з часом.

Як – зникне?

Зникне через неконкурентність. Також є реальний ризик через певні механізми, які застосує Європа, інвестувавши значно більше коштів у цю сферу. ЄС цілком вірогідно застосує певні бар’єри на кордоні. «Механізм регулювання вуглецю на кордоні» - є таке поняття, яке зараз обговорюється в ЄС.

Ми маємо зробити дві речі: дійсно запобігати кліматичним змінам і не зупинити свою промисловість, а надати їй вільний доступ до ринку ЄС і в майбутньому. Як це зробити? Задавати і виконувати амбітні плани.

ЄС планує фінансово допомагати Україні реалізувати такі зміни?

Нам буде дуже важко досягти амбітної мети без допомоги європейських партнерів. Але зменшити емісію СО2 в Україні буде дешевше, ніж в Європі. Ефективність інвестицій буде значно більшою.

Щодо викидів СО2. Київ періодично очолює світові рейтинги міст із найбруднішим повітрям. Чому так відбувається?

Існує два види джерел викидів забруднюючих речовин у повітря. Це стаціонарні джерела – промисловість, так звані труби. І пересувні джерела – всі види транспорту. Чому Київ має поганий стан атмосферного повітря? Тому, що в ньому багато транспорту, а ще транспорт стоїть в заторах. Дорожній рух далекий від «розумного». Треба місту щось робити, аби не було заторів. Необхідно вирішувати проблему з парковкою. У всіх містах в світі, де немає належної організації дорожнього руху, така ситуація. Таким чином, питання організації дорожнього руху – першочергові.

Київ – це в більшості не про стаціонарні джерела. Так, існує Дарницька ТЕЦ, завод «Енергія», але там зараз під нашим тиском та  свідомості власників, проводяться природоохоронні заходи, встановлюються ефективні фільтраційні установки. До речі, щодо заводу «Енергія», пройшов тендер і на підприємстві буде встановлене сучасне обладнання, питання по стаціонарним джерелам викидів буде практично зняте.

Значить, ТЕЦ модернізують?

В Україні діє Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок. Його просто треба виконати. В ньому є питання закриття ТЕЦ, зменшення викидів окисню сірки, оксиду азоту.

Зараз йдуть розмови про те, щоб подовжити термін виконання плану з природоохоронних заходів щодо великих спалювальних установок. Ми зі свого боку, як екологи, не підтримуємо ніякого подовження. Моє бачення – план треба виконувати вчасно, а не відтерміновувати. Тоді ми його ніколи не виконаємо.  Біля 60 тисяч людей помирають передчасно від того, що атмосферне повітря забруднене наднормативно.

А чому хочуть відтермінувати?

По версії забруднювачів, не вистачає на це коштів. Так, можливо, сьогодні, не найкращій ринок для генерації електроенергії. Але був і гарний час. Треба було робити кроки. Зараз необхідно залучати інвестиції та переглядати плани з розвитку бізнесу. Можливо, і шляхом закриття.

Коли по всій Україні запуститься моніторинг якості повітря?

Я хотів зробити це в цьому році. Буду радий, якщо знайдуться кошти у наступному році. Що робити - ми знаємо, треба тільки фінансування. Маємо реалізувати моніторинг у відповідності до європейських директив, приєднатися до великої системи ЄС з моніторингу якості атмосферного повітря. Тоді будь хто в Україні або у світі зможе подивитися, яка якість повітря чи то в Кривому Розі, чи в Харкові, Одесі, Києві.

Добре, побачили, що якість повітря погана. І що робити? Хто буде покараний?

Система покарання залежить від ефективності екологічного контролю.  Задля його підвищення у Верховній Раді зареєстрований відповідний законопроєкт: ним змінюються повноваження екоінспекції, вводяться досить суттєві штрафи за недопуск на підприємство інспекторів. Крім того, пропонуються рейдові перевірки та багато інших нововведень. Разом з тим підвищується прозорість перевірок. В результаті, порушники прийдуть до висновку, що простіше виконувати законодавство, ніж постійно підпадати під штрафи. 

Які штрафи за недопуск екоінспекції пропонується ввести?

На сьогодні це 700 гривень. Пропонуємо - від півтора мільйона гривень. Це вже суттєва сума.

Розкажіть про квоти на викиди парникових газів, які планується ввести з 2021 року…

Квоти мають бути абсолютно точно, але дискусія ще триває, і правильно було б детально повернутися до цього питання, коли нормативно-правові акти будуть введені.

Для того, щоб система працювала ефективно, ми маємо спочатку чітко зрозуміти - скільки кожне підприємство викидає парникових газів. Це є перший етап до планування і підготовки системи торгівлі викидами. Адже потім ми повинні будемо розподілити квоти.

Тому по системі торгівлі ще немає чіткого механізму.

Наскільки я розумію, цей новий підхід значно зачіпає бізнес?        

Бізнес вже зараз сплачує податок на викиди СО2 на рівні 10 гривень за тонну. Система торгівлі передбачатиме інший підхід. Одна частина дозволів на викиди розподілятиметься серед підприємств безкоштовно, а інша частина - буде виноситися на аукціон. За рахунок того, що дозволів на викиди менше, ніж підприємства викидають, і створюватиметься стимул до скорочення викидів. В результаті, одні підприємства будуть скорочувати викиди, аби виконати свої зобов’язання, а інші - купуватимуть на ринку дозволи.

Чи допускаєте відтермінування запуску квот?

Відповідно до першої редакції угоди про асоціацію з ЄС, Україна мала запровадити систему торгівлі квотами ще кілька років тому. Але і ЄС, і Україна розуміють, що запровадження такої системи це довготривалий і складний процес. Тому наразі ми зробили перший крок, запустивши систему моніторингу звітності та верифікації викидів парникових газів на промислових підприємствах. Ця система має надати реальні дані про викиди. Після цього  вже розпочнеться запровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів . У новій редакції угоди про асоціацію з ЄС попередні терміни вказані 2025-2027 рік.

Коли нарешті в Україні буде затверджена лісова стратегія?

Ми все робимо, щоб це сталося у цьому році. Стратегія готова, пройшла дуже багато обговорень. Є про і контра… Великий супротив з боку певних кіл, які звикли до існуючого стану речей. Поки ми втрачаємо ліси, певні особи отримають прибутки. Хочемо, щоб було навпаки: щоб ми збільшували площі лісів, а прибутки отримувала держава від лісогосподарської діяльності.

Що для цього потрібно зробити? Збільшити покарання?

Справа не в покараннях. Це має бути системний підхід, інституціональні зміни. Ми хочемо відокремити регуляторні функції Держлісагентства від господарських і контролюючих функцій, наприклад, щодо охорони лісів. Ще хочемо суттєво обмежити суцільні санітарні рубки лісу, бо на них є багато зловживань. Також плануємо ввести різновекторні заходи щодо саме раннього виявлення та  запобігання ландшафтним пожежам. Ми набагато більше втрачаємо лісів не за рахунок «чорних» лісорубів, а за рахунок пожеж.

По-перше, це - наслідок кліматичних змін. Я впевнений в цьому, і ми, нажаль, будемо відчувати це. По-друге, це – безгосподарність. Система управління лісами далека від досконалості. Треба вкладати гроші. Де їх брати? Там і брати – в лісах.

По результату минулого року, близько 15 мільярдів гривень - обіг з реалізації державних лісгоспів. Вважаємо, що ще 5-7 мільярдів, як мінімум, в тіні. А цих грошей повністю вистачить. Наше завдання - побороти тіньовий ринок деревини і повернути ці гроші на розвиток галузі.

Перейдемо до вирішення проблеми зі сміттям. Чи є конкретний план дій, як Україна буде переходити на сортування та переробку відходів?

План такий: спочатку рамковий закон, потім – секторальне законодавство та паралельно розробка регіональних планів управління відходами. Наступними кроками будуть прийняття секторальних законів, які визначать правила поведінки всіх гравців в кожному з секторів, в тому числі, забруднювачів, населення. Мова йде і про свідомість. Люди мають розуміти, що вони головні генератори відходів. А зменшення кількості побутових відходів, які утворює домогосподарство, - це найбільший крок, який можемо ми зробити. Бо в ієрархії управління відходами, запобігання утворенню - найголовніший пріоритет.

Звісно, тарифи на захоронення відходів мають зрости. І це буде відповідальність органів місцевого самоврядування. Потрібно збільшити екоподаток на захоронення.

Відповідно, і тарифи на вивіз сміття зростуть?

Ми аналізували це питання. Якщо говорити виключно про завод механіко-біологічної обробки без спалювання, то тариф зростає на тридцять гривень на людину. Це - не суттєво. Але, щоб ввезли сміття на завод, враховуючи, що тариф вищий, треба значно збільшити податок на захоронення його на полігоні. Це - головне. На полігон має потрапляти мінімальна кількість відходів. В перші роки маємо прийти до цифри 30-35 відсотків від захоронення. Сьогодні переробляється шість, ну нехай десять відсотків відходів.

Те, що відбувається зі сміттям зараз, це - мафія?

В Україні приблизно шість тисяч полігонів, і ще тридцять тисяч незаконних сміттєзвалищ. Це про мафію.

Тобто, вони самі знаходять ділянку і туди скидають сміття?

В посадки, на ділянки, які не призначені для цього. Крім того, купа полігонів і сміттєзвалищ, які працюють в законодавчому полі, теж екологічно небезпечні. Їх треба закривати, робити рекультивацію і висаджувати дерева, збільшувати площу заліснення.

Скільки на це може знадобитись грошей та часу?

Думаю, на всю реформу поводження з відходами піде два роки. У цьому році ми дуже сподіваємося, що парламент розгляне у другому читанні рамковий закон.

Хто має реалізовувати екостратегію? Чиї кошти на це підуть?

Безперечно, органи місцевого самоврядування. Вони відповідають за виконання стратегії. Кошти вони мають знаходити у своїх бюджетах. Відходи – це завжди про гроші.

Коли побудують сміттєпереробні заводи?

Є інвестори, які готові побудувати п’ять заводів з механіко-біологічної обробки  на заході України. Але для цього потрібно створювати умови. Це має бути державно-приватне партнерство. Органи місцевої влади мають повернутись обличчям до інвестора. Якщо свідомий мер, то він розуміє, що відходи – це його петля. Колись вона затягнеться. Проблему треба вирішувати сьогодні.

Чи є перші кроки щодо будівництва такого заводу в Києві?

В Києві дуже важка ситуація, бо «золота» земля навкруги, а поруч із Києвом вона досить щільно заселена. Люди таких кроків не розуміють, тут має бути просвітницька компанія – побудований на європейських технологіях завод не створює небезпеки. У Відні, наприклад, сміттєспалювальний завод стоїть у центрі міста, він абсолютно безпечний.

Це реальність для України?

Думаю, так. По факту такими будуть Львів, скоріше - Житомир. Щодо Києва, то ми робимо все, аби допомогти відкрити такі заводи і взагалі владнати питання відходів, позакривати екологічно небезпечні полігони.

Ми розглядаємо щодо цього питання навіть десятикілометрову зону відчуження. У нас там є полігон твердих побутових відходів, він історично на цьому місті був. Це - зона, в якій ніколи не буде жити людина. Ми розглядаємо можливість, щоб частково відходи, які будуть утворюватися в Києві, після сортування і первинної переробки, потрапляли в зону відчуження залізничним транспортом. Після цього біологічні відходи компостувалися б та використовувалися для рекультивації земель зони. А все, що залишиться, «хвости», будуть захоронюватися на цьому полігоні твердих побутових відходів.

Це не буде звичайним звалищем?

Ні в якому разі. Наш закон це не дозволить зробити. Тільки «хвости», тільки те, що пройшло по всій ієрархії, буде захоронюватися. В нашому розумінні, на перших етапах – це тридцять відсотків, маємо дійти до 15, максимум 20 відсотків захоронення.

Автор: Ганна Бредіхіна