Яку роль відіграє ефективна робота водоканалів у протидії пандемії?

Працюючи для громад та міст, надаючи людям послуги з водопостачання та водовідведення, водоканали перебувають під особливим наглядом для забезпечення безпечною питною водою та очищення стічної води. Спалах пандемії, викликаний вірусом, призводить до невпевненості серед населення. Важливо, щоб очисні споруди впроваджували ефективну практику дезінфекції, щоб вірус не поширювався через регенеровані стічні води. Велику увагу країни світу приділяють забезпеченню водоканалів реагентами та дослідженням щодо дієвості тих чи інших засобів знезараження води, бо очевидно, що поточна епідеміологічна криза — не остання.

Що відбувається в Україні? Серед заходів щодо подолання кризи, спричиненої спалахом захворювання на COVID-19, а також в інших програмах немає жодної згадки щодо виділення ресурсів на посилення надійності та якості роботи водоканалів, запобігання можливим проблемам з очищенням і постачанням питної води та очищенням стічних вод. Водоканали міст України звертаються до населення з проханням сплачувати, попри всі фінансові проблеми, за комунальні послуги, тому що опинилися сам на сам з цим викликом. Кошти потрібні на закупівлю реагентів, підтримання усієї системи у робочому стані, придбання захисних засобів для робітників.

Комунальний сектор в Україні наражається на кризу неплатежів, що знищує водоканали. З одного боку — зменшується споживання води бізнесом, на який покладено вищий тариф через перехресне субсидіювання, з іншого боку — падіння рівня оплати послуг населенням, яке розраховує, що уряд якось вирішить цю проблему. Як результат, водоканали матимуть додаткові збитки через падіння та зміну структури споживання, борги споживачів, санкції з боку постачальників ресурсів, обмеження ресурсної бази органів місцевого самоврядування, коштом якої часто перекриваються збитки водоканалів, посилення проблеми з відтоком кадрів.

В Україні вода має стати драйвером економічного зростання, до того ж «зеленого» зростання. Інвестиції та бізнес прийдуть у водний сектор за умови, якщо держава створить стимули, економічні механізми, коли кожен вкладений долар в сектор буде створювати 3 долари для економіки. Ціна реформ для майбутніх поколінь — не менш важливе питання, тому що всі кредити будуть віддавати наші діти. Оптимізація з точки зору інвестиційних, операційних, адміністративних, ресурсних витрат — лежить в основі всіх стратегій, що розробляються зараз в секторі. І під сектором ми розуміємо управління водними ресурсами, водопровідно-каналізаційне господарство, меліорацію, енергетику.

У червні 2014 року було підписано Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом, що дозволяє Україні гармонізувати національне законодавство, у тому числі й у водній сфері, з європейським. Україна розпочала реформування водної політики та удосконалення існуючих інституційних і нормативних рамок з метою узгодження з принципами інтегрованого управління водними ресурсами та вимогами водних директив ЄС. Залишається ще багато завдань, і серед них — перегляд фінансово-економічних аспектів управління, впровадження та модернізація сучасних економічних механізмів та інструментів. Для цього необхідно визначити вартість водних ресурсів та екосистем як нашого національного багатства, розробити правила розподілу води в умовах їх тотального дефіциту, впровадити стимули для ефективного їх використання та відтворення. А це вимагає поєднання різних політичних інструментів. У цьому сенсі наявність в країні національної стратегії водних ресурсів має вкрай важливе значення для узгодження різних аспектів управління водними ресурсами та об’єднання стратегій розвитку ключових водних сфер.

Автор: Наталія Закорчевна, голова комітету ПАЕУ з охорони водних ресурсів та водного врядування, місцевий представник Консорціуму країн-членів ЄС в Україні проєкту EUWI