Про необхідність перегляду економічних аспектів управління водними ресурсами

Україна відноситься до країн недостатньо забезпечених водними ресурсами, але і доступ до цих ресурсів різний. Якщо північні регіони поки що мають достатню кількість води, то східні і південні території потерпають від нестачі поверхневих і, особливо, підземних вод. 

Ключові проблеми що стоять перед Україною в управління водними ресурсами узагальнено виглядають наступним чином: 

• неузгодженість політик у водній сфері; 
• обмежені та застарілі інституційні та нормативні рамки управління; 
• недосконалі механізми розподілу води та управління захистом від шкідливої дії води; 
• слабкі стимули для підвищення ефективності використання водних ресурсів; 
• відсутність Планів управління річковими басейнами; Протягом останніх років Україна зробила потужні кроки на шляху впровадження реформ у водному секторі. Основна робота нині полягає в гармонізації українського водного законодавства з шістьма водними директивами ЄС. 

Відповідно до Плану заходів з імплементації Угоди, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України зобов’язання щодо гармонізації з водними директивами були покладені на різні міністерства:

1. Водна рамкова Директива та Директива щодо морського середовища - на Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. 
2. Директива про питну воду - на Міністерство охорони здоров’я. 
3. Директива про очистку міських стічних вод – на міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. 
4. Нітратна Директива – Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства 
5. Директива про оцінку та управління ризиками затоплення - на Державну службу з надзвичайних ситуацій Міністерства внутрішніх справ. 

Але залишається  важливе завдання – перегляд економічних аспектів управління, впровадження та модернізація сучасних економічних механізмів та інструментів.  

 Для цього необхідно визначити вартість національних водних ресурсів та екосистем, розробити правила розподілу води, впровадити стимули для ефективного їх використання та відтворення. 

А це вимагає поєднання різних політичних інструментів. У цьому сенсі, наявність  в країні національної стратегії водних ресурсів має вкрай важливе значення для узгодження різних аспектів управління водними ресурсами та об’єднання стратегій розвитку ключових заінтересованих сторін: водопостачання, промисловість, енергетику, сільське господарство.

Матеріал є частиною СПЕЦПРОЄКТу-журнал «Час води» – результат роботи проєкту «Час води», ініційованого 2019 року з дослідницькою метою: аналізу ситуації, що склалася у водній галузі, пошуку рішень і побудови експертної екосистеми.

Читати випуск - https://ecolog-ua.com/sites/default/files/2020/docs/Chas-vody.pdf