Поради, що можуть допомогти досягти цілей сталого використання води в АПК

До здобуття Незалежності, структура використання водних ресурсів України була такою: 30% йшло на потреби сільського господарства, 52% – на промислове виробництво, решта – на комунальне споживання та інші потреби. 

За даними FAO AQUASTAT, сучасна структура споживання води в Україні значно переорієнтувалася в бік промисловості. 

Наразі, близько 70% усієї видобутої води споживається промисловістю, 24% припадає на комунальні потреби, і лише 6% - на сільське господарство. 

Це пов’язано, перш за все, із значним скороченням зрошення: наразі, фактично зрошуються лише 27% тих земель, що мають обладнання для іригації. Використання водних ресурсів харчовою промисловістю становило 126 млн м3 у 2012 році. Значне падіння використання води (на 24%) спостерігалося протягом глобальної економічної кризи у 2008-2009 роках, коли суттєво скоротилися і обсяги виробництва харчової продукції в Україні. 

Особливу увагу потрібно звернути увагу на якість води в АПК (вода для ферм, систем зрошення та поливу). 

Зрошення - це одне з основних напрямків водоспоживання у сільському господарстві. 

На відміну від «великого зрошування», крапельне економить воду, доставляючи її прямо до коріння рослини. 

За підрахунками експертів, економія води становитиме 20-25%, що стимулює  великі агрокомпанії впроваджувати масштабні проекти зі зрошення.   

Слід також розуміти, що незадовільна якість води при поливі може позначитися на зрошуваних культурах і ґрунтах внаслідок: накопичення солей у кореневій системі, зниження проникності ґрунту, переносу хвороботворних організмів чи забруднюючих речовин. 

Незадовільна якість води негативно впливає на худобу, викликаючи хвороби, знижуючи прирости ваги тварин та якість продукції тваринництва, може привести навіть до летальних випадків. 

Недостатнє очищення води  на підприємствах харчової промисловості, в свою чергу, може впливати на здоров’я людей та проблем у навколишньому середовищі та природніх водоймах, що пов’язано із викидами неочищених промислових вод. 

Тих заходів, які вживає держава сьогодніі, замало аби налагодити ефективну співпрацю між нею та водокористувачами – вся водогосподарська мережа є застарілою, а тих коштів, які виділяються, на її оновлення і підтримання  замало. Тому вони вимушені взяти цю справу під свій контроль  та  самостійно спроваджувати водоощадні технології (зокрема збільшувати площі під зрошенням) та встановлювати системи очищення води на підприємствах та модернізувати шляхи контролю стічних вод тощо.

Згідно із рекомендаціями ФАО, ефективним способом зниження «тиску» на водні екосистеми і сільську екологію є обмеження скидання забруднюючих речовин із джерел, або перехоплення їх перш, ніж вони потраплять в уразливі екосистеми. 

За межами ферм витрати на очистку в значній мірі зростають.  Один із способів досягнення цього - вироблення політики та заходів стимулювання - наприклад, податків і субсидій, які спонукають людей та бізнес переходити до більш відповідального споживання. Є багато хороших практик, за допомогою яких можна мінімізувати використання добрив і пестицидів, створення буферних зон уздовж водотоків і кордонів ферм, або вдосконалення схем по контролю дренажу. 

Агропромисловість продукує найбільшу за обсягами кількість стічних вод. 

Тому надзвичайно важливим є прийняття найкращих сільськогосподарських практик з метою запобігти викидання шкідливих речовин та забруднення водойм фермерами.  

Нижче підібрано набір порад, що можуть допомогти досягти цілей сталого використання води. 

Встановлення буферних зон. 

Організація захисних зон навколо поверхневих водостоків часто демонструють свою ефективність у зменшенні забруднення водойм. Вони насаджуються у вигляді смуги на полях або вздовж річки, що містять дерева, чагарники та інші рослини. Це застосовується, коли забруднення сільського господарства залежить від факторів, непідконтрольних фермерам (наприклад, сильні дощі, що сприяють ерозії чи стоку забруднюючих речовин).     

Контроль використання пестицидів.

Йдеться про мінімізацію та раціоналізацію використання хімікатів для боротьби зі шкідниками. Небезпека полягає в тому, що за рахунок змиву добрив з поверхні полів в поверхневі стоки (річки, озера, моря та ін.), в процесі водної та вітрової ерозії ґрунту, при передозуванні і безконтрольному використанні мінеральних добрив вміст біогенних елементів в ґрунті і воді може досягати токсичного рівня. Не менш важливі технології точного землеробства які також слугують цій меті – контролю та оптимізації використання пестицидів. 

Інфраструктура. 

Часто у сільськогосподарських об’єктах відсутня система збору, зберігання і утилізації забрудненого поверхневого стоку з території. Споруджені на деяких фермах, як вимушений захід, системи відкритої зливової каналізації із збором стоку в земляні ставки зроблені на примітивному рівні і не можуть повністю виключити надходження стоку у водні об'єкти. Найчастіше стік, забруднений гноєм, по рельєфу стікає в найближчий водний об'єкт. У період інтенсивного сніготанення і зливових дощів можливе надмірне забруднення водойму.   

Потреба господарського підходу до водокористування є на всіх рівнях: з боку держави, бізнесу, громади, зрештою, в кожній оселі. Він вимагає відповідального споживання, проведення досліджень та інновацій, а також узгоджених зусиль, спрямованих на підвищення обізнаності про необхідність змін. Лише така стратегія допоможе вийти на рівень сталого водокористування. І діяти потрібно вже сьогодні. 

Джерело: Agravery.com