Текст публікується від першої особи, якою виступає редакція «Екології промислового краю»
22 березня, у Всесвітній день води, в Україні презентували нову електронну послугу. Відтепер дозвіл на спеціальне водокористування можна оформлювати та анулювати он-лайн. Нова електронна послуга спрямована на спрощення дозвільної процедури не тільки для водокористувачів, а й для кожного учасника процесу.
Також було зазначено ряд переваг з отримання електронного Дозволу на спеціальне водокористування (надалі – Дозвіл СВК), серед яких, на погляд Редакції, окрім прозорості та економії часу й ресурсів, найбільш вагомою є – відсутність контакту зі службовцями, що запобігає виникненню корупційних ризиків при отриманні документу дозвільного характеру.
Ми вирішили перевірити чи відповідає це дійсності (далі текст публікується від першої особи, якою виступає редакції «Екології промислового краю» )
Послуга надається відповідно до процедури, що детально описана за посиланням. Тож, пропонуємо скористатись порадами та зібрати необхідний пакет документів для отримання зазначенного Дозволу.
Відповідно до вимог статті 49 Водного Кодексу України для отримання Дозволу на СВК необхідно звернутися із заявою до дозвільного органу разом з вичерпним переліком документів:
1. Обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення, затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 234 від 23.06.2017 року «Про затвердження форми дозволу на спеціальне водокористування та форми нормативного розрахунку водокористування і водовідведення».
2. Опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод, не затверджений жодним нормативним документом, може подаватися в довільній формі.
3. Нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо), затверджені Постановою КМУ № 1100 від 11.09.1996 року «Про затвердження Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та перелік забруднюючих речовин, скидання яких у водні об’єкти нормується» (надалі – Порядок).
4. Затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій), які виконані відповідно до вимог Наказу ЖКГ № 179 від 25.06.2014 року «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення».
5. Копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).
Начебто, невелика кількість документів. Досить логічні та обґрунтовані вимоги. Але, як відомо, диявол криється в деталях. В даному випадку деталі - це розрахунок нормативів ГДС. Отже, про них більш детально.
Як було зазначено вище, нормативи ГДС розробляються відповідно до вимог Порядку:
Далі, Мінприроди розробило методичне забезпечення та затвердило їх Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 116 від 15.12.1994 року «Про затвердження Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами» (надалі - Інструкція).
Дозволимо собі процитувати деякі пункти Інструкції та порівняємо їх із вимогами чинного законодавства. Нагадаємо, що це лише наказ міністерства, що є найнижчою ланкою в ієрархії законодавчої бази України.
Пункти 2.29, 2.31, 2.32 та 2.33 Інструкції суперечать вимогам ст. 49 Водного Кодексу України, ст. 41 п. 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», п. 4 Постанови КМУ № 321 від 13.03.2002 року «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459», п. 13 Порядку.
Отже, у підсумку маємо застарілий наказ (1994 року народження), який суперечить низці Кодексів і Законів, але, не дивлячись на це, є діючим, а так, маніпулятивним.
Крім того, при реалізації поставленої на початку статті задачі з підготовки пакету документів для отримання документу дозвільного характеру, крім очикуваних п'яти пунктів приходимо до необхідності додаткових документів. Все той же напівлігітимний наказ.
Зазначені пункти суперечать вимогам ст. 49 Водного Кодексу України, де визначений вичерпаний перелік документів, необхідних для отримання Дозволу на СВК та вимогам пп. 7 та 8 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги», де зазначено, що суб’єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб’єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління; суб’єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб’єкта звернення на підставі поданих відомостей у заяві, у тому числі шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб’єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління, або через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
ВИСНОВОК - вимоги інструкції не відповідають чинному законодавству України та є застарілими, що, в свою чергу, спричиняє необґрунтований тиск на суб’єктів господарювання, носить маніпулятивний характер та посилює корупційні ризики під час отримання Дозволу СВК.
Окрему увау слід приділити вже виданим Дозволам на СВК. Реєстр Дозволів СВК є у відкритому доступі, що можна вважати вагомим досягненням.
Редакція проаналізує декілька варіантів Дозволів СВК, які видані Сектором у Донецькій та Луганській областях Держводагентства в частині нормативів ГДС.
Перший:
ПрАТ «КАЛЬЧИЦЬКИЙ КАР’ЄР» отримало Дозвіл СВК № 258/ДН/49д-19 від 18.09.2019, зі строком дії з 18.09.2019 по 18.09.2022. Підприємством здійснюється відведення наступної категорії зворотних (стічних) вод: кар’єрної, поверхневої (дощової та талої). Водовідведення у кількості 292,20 тис. м3/рік або 300,00 м3/добу здійснюється у межах с. Кальчик Нікольського (Володарського) району до р. Кальчик.
Невже Сектор у Донецькій та Луганській областях Держводагентства не звернув увагу на вимогу ст. 72 Водного Кодексу України, де зазначено, що підприємства, установи і організації, які відкачують шахтні, кар'єрні та рудникові води для запобігання затоплення шахт, кар’єрів та рудників під час видобування корисних копалин, зобов’язані впроваджувати ефективні технології, що забезпечують зниження рівня їх мінералізації перед скиданням у водні об’єкти?
Відповідно до роз’яснення Міністерства охорони навколишнього природного середовища, яке було отримано Редакцією, показник «мінералізація» води є сумарним вмістом усіх знайдених при хімічному аналізі води мінеральних речовин (тобто включає: хлориди, сульфати, нітрати, нітрити, азот амонійний та інші мінеральні речовини).
Згідно з вимогами Додатку № 11 Наказу МОЗ № 173 від 19.09.1996 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» (надалі ДСП 173) мінеральний склад не повинен перевищувати за сухим залишком 1000 мг/дм3, у тому числі хлоридів - 350 мг/дм3, сульфатів - 500 мг/дм3.
Таким чином, Сектор у Донецькій та Луганській областях Держводагентства затвердив для суб’єкта господарювання гранично-допустимі концентрації (мг/дм3) на скиді, що перевищують нормативні гранично допустимі концентрації, відповідно до вимог ДСП 173 за показником сульфати у 2,82 рази.
Другий:
ДП «УКРШАХТГІДРОЗАХИСТ» отримало Дозвіл СВК № 109/ЛГ/49д-19 від 08.11.2019, зі строком дії з 08.11.2019 по 08.11.2022. Підприємством здійснюється відведення наступної категорії зворотних (стічних) вод: шахтні. Водовідведення у кількості 75,0 тис. м3/рік або 657,00 м3/добу здійснюється у р. Верхня Біленька/басейн р. Сіверський Донець/ район басейну р. Дон, в межах м. Лисичанськ, Луганської області.
В даному випадку Сектор у Донецькій та Луганській областях Держводагентства все ж таки врахував вимоги ст. 72 Водного Кодексу України та встановив гранично-допустимі концентрації (мг/дм3) на скиді, відповідно до вимог ДСП 173.
То в чому ж різниця? Дії Сектору у Донецькій та Луганській областях Держводагентства нагадують сороку, яка одному дала, а іншому - ні. Але це є Дозвільний орган, який виконує, покладені на нього, функції Держави.
Третій:
ПрАТ «РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ» отримало Дозвіл СВК № 107/ЛГ/49д-19 від 30.10.2019, зі строком дії з 30.10.2019 по 30.10.2022. Підприємством здійснюється відведення наступної категорії зворотних (стічних) вод: виробничі. Водовідведення у кількості 4207,50 тис. м3/рік або 480,30 м3/добу здійснюється у р. Сіверський Донець/район басейну р. Дон, за межами м. Рубіжне.
Відповідно до вимог ДСП 173, хімічне споживання кисню (ХСК) не повинно перевищувати 30 мг О2/дм3. Таким чином, Сектор у Донецькій та Луганській областях Держводагентства затвердив для суб’єкта господарювання гранично-допустимі концентрації (мг/дм3) на скиді, що перевищують нормативні гранично допустимі концентрації за ХСК у 6,33 рази!
Звертаємо увагу на те, що р. Сіверський Донець є джерелом питного водопостачання Донецької області.
Крім того, дозвіл на СВК є базовим документом для нарахування та сплати екологічного податку. За встановленими гранично-допустимими концентраціями на випуску зворотних (стічних вод) у поверхневий водний об’єкт (скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти) в Дозволі СВК суб’єкт господарювання зобов’язаний сплачувати екологічний податок, згідно з вимогами ст. 240 Податкового Кодексу України.
Проаналізувавши вищенаведені приклади виданих Дозволів СВК Сектором у Донецькій та Луганській областях Держводагентства, можна зробити висновок, що за деякими забруднюючими речовинами встановленні завищенні гранично-допустимі концентрації. Це свідчить про те, що суб’єкти господарювання сплатять зменшений екологічний податок за негативний вплив, який здійснює їх господарська діяльність на поверхневий водний об’єкт. Бюджети різних рівнів не отримають належної кількості коштів, в результаті чого неможливо буде втілити заходи, направленні на відновлення та підтримання водних ресурсів.
На превеликий жаль, відсутність контакту зі службовцями не знижує корупційні ризики в цьому процесі… А диявол проявляє себе у всій красі. Знов добрі наміри, які гарно встелили дорогу до пекла.
Джерело: Екологія промислового краю
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»