Екоботи vs держресурси: де можна слідкувати за якістю повітря в Україні?

Після пожеж на півночі України Київ кілька днів очолював світовий рейтинг міст з найзабрудненішим повітрям. Проте Укргідрометцентр повідомляє, що наразі якість атмосферного повітря покращилася, а концентрація пилу та залишків горіння наблизилась до норми. Як державні та громадські проекти вимірюють якість повітря та чи можна вірити їхнім рекомендаціям — в матеріалі hromadske.

Хто надає дані про стан повітря в Україні?

Такі дані надають як державні установи, так і громадські проекти. Серед перших, зокрема, Укргідрометцентр Державної служби України з надзвичайних ситуацій та її найбільша організація — київська Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського. 

До системи громадського моніторингу якості повітря належать, наприклад, SaveEcoBot, який інформує про стан повітря у всіх регіонах України, окрім окупованого Криму, та столичний телеграм-бот «Якість повітря у Києві».

Також слідкувати за якістю повітря можна через мобільний додаток AirVisual від сервісу IQ Air, який збирає дані від різних джерел по всьому світу в режимі реального часу і визначає ступінь забруднення. Або на сайті The World Air Quality Index.

Як працюють екоботи?

Екоботи щогодини агрегують інформацію з відкритих джерел. Користувач обирає локацію і отримує інформацію про стан повітря в обраному районі. Якщо рівень забруднення перевищує норму, бот може автоматично надіслати сповіщення. Також боти можуть надсилати рекомендації щодо виходів на вулицю та провітрювання приміщень, або інформацію про вплив повітря на здоров'я.

Для вимірювання забруднення екоботи використовують Індекс якості повітря (AQI), який розробило Управління з охорони навколишнього середовища США (EPA). Цей індекс враховує вміст озону, твердих частинок, оксиду вуглецю, діоксиду сірки та діоксиду азоту, і ділиться на шість категорій. Якщо індекс має значення в проміжку 0-50, то якість повітря добра, якщо 51-100 — помірна, якщо 101-150 — повітря шкідливе для чутливих груп, 151-200 — шкідливе для всіх, 201-300 — дуже шкідливе, 301-500 — небезпечне.

Екоботи збирають інформацію зі спеціальних станцій. Це невеличкі пристрої, схожі на wi-fi роутери, які зазвичай вішають на вікна. Окрім метеорологічних показників (температура, вологість і тиск повітря), станції вимірюють також кількість дрібнодисперсного пилу за допомогою лазера. Дрібнодисперсний пил — це дуже дрібні продукти горіння, що потрапляють в організм людини і вважаються найнебезпечнішими.

Кому належать станції вимірювання рівню забруднення?

По-різному. Наприклад, розробник телеграм-боту «Якість повітря у Києві» Любомир Мілевський збирає дані з датчиків приватних осіб. Восени 2018 року Любомир почав бігати і зрозумів, що в деякі дні якість повітря гірша і це впливає на його самопочуття. Тоді, щоб перевіряти ситуацію перед виходом, він підключив до чат-бота станцію свого «розумного будинку», що вимірює якість повітря. Згодом такі ж станції встановили собі кілька знайомих Любомира, і він також додав їх до чат-бота.

Спочатку волонтерська мережа нараховувала 6 станцій в різних частинах міста — дві на лівому березі, чотири на правому. Зараз їх мінімум по 4 в кожному районі, запевняє Любомир: «Таким чином заміряємо в різних локаціях і даємо середній показник. Іноді станції виходять з ладу, тоді показник автоматично рахується по трьох станціях, а ми усуваємо проблему». Кількість користувачів боту нещодавно сягнула 100 тисяч.

Проекту дніпровських активістів із групи «Save Dnipro» SaveEcoBot теж уже два роки. За словами його співзасновниці Ірини Черниш, це найбільший агрегатор даних про рівень забруднення повітря в Україні, адже він збирає всю інформацію, доступну онлайн: 

«Це дані від громадських проектів, від приватних осіб, частково — від станцій моніторингу органів місцевого самоврядування. Наприклад, Київська, Донецька та Дніпропетровська області мають свої станції спостереження, які збирають дані і видають їх в онлайн-режимі».

SaveEcoBot має більше 15 джерел інформації, серед них також комерційні проекти та університети. Користуються чат-ботом 447 тисяч людей.

При підвищеному рівні забруднення повітря мешканцям міст радять не виходити на вулицю без потреби, не відчиняти вікна та частіше проводити вологе прибирання, Київ, 18 квітня 2020 року
Фото: Анастасія Власова/hromadske

Матеріал за темою: Громадський моніторинг якості повітря: переваги та процедура інтеграції в існуючу моніторингову систему

Як працюють державні служби?

Державна гідрометеорологічна служба (Укргідрометцентр) спостерігає за забрудненням атмосферного повітря у 53 містах України на більше ніж 160 стаціонарних постах. Програма обов'язкового моніторингу якості атмосферного повітря включає сім речовин: пил, двоокис азоту (NO2), двоокис сірки (SO2), оксид вуглецю, формальдегід (H2CO), свинець та бензопірен. 

У Центральній геофізичній обсерваторії імені Бориса Срезневського спостерігають за вмістом шкідливих речовин на 16 стаціонарних постах і публікують інформацію з чотирьох. Проби відбирають 3-4 рази на добу 6 днів на тиждень і визначають 20 забруднюючих домішок. 

В пресслужбі Міністерства енергетики та захисту довкілля зазначають, що інформація, яку збирають екоботи, не завжди точна, і радять шукати інформацію про якість повітря в держслужбах, адже її аналізують у лабораторіях. Проте ці ресурси надають інформацію не дуже оперативно. Наприклад, увечері 20 квітня останні дані на сайті ЦГО — за 17 квітня. Проте іноді актуальну інформацію можна знайти на сайті ДСНС.

Також за якістю атмосферного повітря стежать Державна екологічна інспекція (Мінприроди), яка вибірково відбирає проби на джерелах викидів, та Санітарно-епідеміологічна служба (МОЗ) — у житловій та рекреаційній зонах. 

З 2015 рокуперевіряти якість повітря в Києві можна було за допомогою інтерактивної мапи Державної санітарно-епідеміологічної служби. Проте в 2017 році Держсанепідслужбу ліквідували, а підтримку мапи припинили.

Державного моніторингу, який видавав би дані в онлайн-режимі, в Україні немає.

Чому немає державного онлайн-моніторингу?

Співзасновниця SaveEcoBot Ірина Черниш каже, що, відповідно до зобов'язань України з угоди про асоціацію з ЄС, систему всеукраїнського державного моніторингу, який збирав би дані саме по дрібнодисперсному пилу, мали запровадити ще в 2018 році. 

«Після осінніх смогів і дуже високого ажіотажу з боку громадськості влада внесла в бюджет на 2020 рік гроші на розвиток системи державного моніторингу, — розповідає Ірина. — Влада визнала, що сьогодні в Україні не існує системи державного моніторингу, адекватної вимогам сучасності і європейського законодавства».

Проте на сьогодні, за інформацією Ірини, закупівля необхідного обладнання не відбувається, а відповіді на запити активісти не отримують.

В пресслужбі Міністерства енергетики та захисту довкілля визнають, що модернізація потрібна, та кажуть, що головна проблема — брак коштів, адже один прилад для вимірювання дрібнодисперсного пилу коштує близько 200 тисяч євро.

Джерело: Громадське