Переробка рідких радіоактивних відходів: український контекст

«Переробка рідких радіоактивних відходів: український контекст»: міжнародна конференція з такою назвою проводиться сьогодні за ініціативи ТОВ «АЛЬФА АТОМ», ДУ «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України», Професійної асоціації екологів України, Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, ДП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», ДП «ЕКОЦЕНТР», Асоціації ядерної енергетичної промисловості в Європі – FORATOM, Державного кластеру конкурентоспроможності цивільної атомної промисловості у Франції – Nuclear Valley, Проєкту ЄС «Поводження з радіоактивними відходами перед захороненням» – PREDIS, Національного університету «Львівська політехніка», Всеукраїнської Інноваційної екосистеми «Sikorsky Challenge Україна»

Провідні експерти, практики, науковці з України та ЄС зібрались, щоб знайти рішення за такими напрямами:

1. Проблеми радіоактивних відходів у повоєнній відбудові України
2. Інноваційні рішення для поводження з радіоактивними відходами в Чорнобильській зоні відчуження
3. Можливості фінансування переробки радіоактивних відходів в Україні та ЄС: обговорення стратегії

Серед питань конференції:

• Загрози рідких радіоактивних відходів зони відчуження Чорнобильської АЕС (Ігор ПЕЕР, директор ТОВ «АЛЬФА АТОМ»; Володимир КАЛАЧИК, в.о. генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»; Валерій АНТРОПОВ, начальник науково-інформаційного центру управління радіоактивними відходами Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»)
• Сорбційно-коагуляційна обробка рідких радіоактивних відходів складного складу використовуючи нові неорганічні коагулянти та сорбенти (Віктор КРАСНОВ, завідувач відділення ядерної та радіаційної безпеки Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України)
• Проблеми з радіоактивними відходами, не пов’язаними з експлуатацією АЕС (Людмила ЦИГАНОК, президент Професійної асоціації екологів України)
• Ядерні об'єкти в Україні: глобальні загрози через вторгнення росії (Віктор ДОЛІН, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України», доктор геологічних наук, професор)
• Концепція управління рідкими радіоактивними відходами (Олексій ШУЛЬГА, інженер ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ») та ін.

Людмила Циганок, президент спілки професіоналів довкілля PAEU (Professional Association of Ecologists of Ukraine) акцентувала увагу учасників на проблемах з радіоактивними відходами, не пов’язаними з експлуатацією АЕС:

«Щодня, доки Україна перебуває у стані війни, весь світ перебуває у стані надзвичайної, ще досі не до кінця усвідомленої, небезпеки. І мова не лише про ЧЗВ, діючі АЕС, ризик руйнації зони укриття тощо. Я нагадаю,  ще на самому початку повномасштабного вторгнення, в ніч на 27 лютого російські війська обстріляли пункт зберігання радіоактивних відходів київської філії об'єднання «Радон». Водночас у ДСНС повідомили, що розгерметизації не відбулося та спростувала заяви про влучання у захоронення.

Весь світ здригається досі від назви ЧАЕС. Але не всі розуміють, Київ має кілька власних міні-Чорнобилів безпосередньо в межах містах, про існування яких кияни та гості столиці навіть не здогадуються.

• Один з них має назву завод «Радикал», і розташований на сході столиці, неподалік від станції метро «Лісова». Цей завод, побудований ще у 1951 році, був засекреченим військовим об’єктом, оскільки на ньому виготовляли телескопи до підводних суден. Паралельно або для маскування на «Радикалі» виробляли деякі види синтетичних матеріалів, зокрема, бертолетову сіль, хімічні засоби захисту рослин. Але унікальним (точніше – унікально небезпечним) цей завод зробило застосування у виробництві ртуті, а особливо те, що після приватизації, банкрутства та закриття «Радикалу» вона лишилася просто неба. Ще 10 років тому вміст ртуті в землі в 1,5 км від Радикала перевищував норму в 3,6-81 раз. Напередодні війни у радіусі 300 метрів довкола заводу ртуть у повітрі перевищувала норму до 145 разів, у ґрунті – до 35 разів. Найжахливіше, що забруднена територія ніяк не огороджена й не охороняється. Поруч з «Радикалом» збудували кілька багатоповерхівок, також тут розташовано багато офісних приміщень, один з найбільших київських ринків – «Даринок», культурний центр «Арт-завод Платформа». Тут також знаходяться «Меблева фабрика», підприємство з виробництва керамічної плитки та будматеріалів для внутрішніх робіт. Дуже не хотілося б, щоб ці меблі з отруйного майданчика опинилися в квартирі українця, в якій, при цьому, щойно зробили ремонт, використовуючи будматеріали, зроблені на ртутній території.
• Другий міні-Чорнобиль під назвою «Державне спеціалізоване підприємство «Об’єднання «Радон» можна знайти на півдні Києва. Він межує із заповідною Феофанією та Національним музеєм народної архітектури та побуту України – “Пирогів”, одним із найпопулярніших туристичних об’єктів столиці. Зараз у сховищах «Радону» зберігається майже 2,3 тисячі тонн твердих радіоактивних відходів та 480 кубометрів рідких.
• Наступний міні-Чорнобиль – цього разу з більш-менш офіційним статусом – розташований в Інституті ядерних досліджень НАН України. Ідеться про дослідницький атомний реактор ВВР-М потужністю 10 МВт, запущений у 1960 році самим Курчатовим. У 2014 році Держінспекція ядерного регулювання продовжила термін експлуатації реактора до кінця 2023 року. Керівництво Інституту запевняє, що реактор абсолютно безпечний, проте викликає занепокоєння розташування Інституту в зоні зсуву, а також новобудови, що впритул підступають до його території.

Отже, небезпека, яка чатує не лише жителів столиці, а й усю Європу – все висить в повітрі дамокловим мечем! Час невідкладних дій!»

Прес-служба ПАЕУ