Про забруднення водних ресурсів зворотними водами у цифрах за останній період

Поверхневі прісні водні об’єкти України вкривають 24,1 тис. кв. км, або 4,0% загальної території (603,7 тис. кв. км) держави.

Доступні для широкого використання водні ресурси формуються, в основному, в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, Дунаю, а також малих річок Приазов’я та Причорномор’я.

Україна характеризується нерівномірним розподілом водних ресурсів по території держави.

З метою забезпечення населення та галузей економіки необхідною кількістю води в Україні збудовано 1103 водосховища загальним об’ємом понад 55 млрд. куб. м та близько 48 тис. ставків, 7 великих каналів довжиною 1021 км, водоводи великого діаметра, якими вода надходить у маловодні регіони України.

Більша частина зарегульованого стоку в Україні припадає на дніпровський каскад водосховищ загальним об’ємом 43,8 куб. км і корисним об’ємом 18,5 куб. км. Всі шість водосховищ дніпровського каскаду мають комплексне призначення.

Особливої актуальності питання перерозподілу стоку та забезпечення екологічних витрат (мінімальна розрахункова витрата води, що скидається з водосховища (ставка) до річки відповідно до встановлених для цих водосховищ (ставків) режимів роботи з урахуванням прогнозу водності та екологічних вимог) набуває у періоди маловоддя.

За результатами багаторічних спостережень потенційні ресурси річкових вод України становлять 209,8 куб. км (разом з р. Дунай), з яких лише 25% формується в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Республіки Білорусь, Румунії.

Найбільша кількість водних ресурсів (58%) зосереджена в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5 відсотків її загальних запасів. Найменш забезпечені водними ресурсами південні області України, Донбас, Криворіжжя та Крим.

Існує декілька класифікацій щодо визначення водозапезпеченності країни.

Так наприклад, згідно з класифікацією ООН, за запасами води, які формуються на території країни і доступні для використання, Україна є однією з найменш забезпечених країн Європи. За зазначеною класифікацією мінімальний рівень водозабезпеченості складає 1,7 тис. куб. м на рік на одну людину. В Україні цей показник складає близько 1,2 тис куб. м. (залежить від водності року та загальної чисельності населення).

За міжнародною класифікацією лише Закарпатська область належить до середньозабезпеченого місцевим стоком регіону (6,3 тис. куб. м на одну людину). Низька забезпеченість в Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях (3,3-2,0 тис. куб. м), в інших областях – дуже низька і надзвичайно низька (1,98 – 0,12 тис. куб. м на одну людину).

Про забруднення водних ресурсів зворотними водами у цифрах

За результатами узагальнення даних державного обліку водокористування у 2017 році у поверхневі водні об’єкти скинуто 4715 млн. куб. м стічних вод, у тому числі: підприємствами промисловості – 2785 млн. куб. м, житлово-комунальної галузі – 1510 млн. куб. м та підприємствами сільського господарства – 355.5 млн. куб. м.

Із загального обсягу скинутих у водні об’єкти стічних вод забруднені складають 997,3 млн. куб. м (21,15%), нормативно-очищені – 1023 млн. куб. м

(21,7 %), нормативно-чисті без очистки – 2550 млн. куб. м (54,08%) та шахтно-кар’єрні води що не категоруються – 144,7 млн. куб. м (3%)

Основними причинами забруднення поверхневих вод є скид забруднених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації, а також надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь.

У територіальному розрізі найбільше забруднених стічних вод скидається у Дніпропетровській (230,3 млн. куб. м, що складає 37,3 % від із загального обсягу скидів в області), Донецькій (199,4 млн. куб. м, що складає 24,9 % від із загального обсягу скидів в області), Запорізькій (64,17 млн. куб. м, що складає 6,7 % від із загального обсягу скидів в області), Львівській (70,81 млн. куб. м, що складає 42,25 % від із загального обсягу скидів в області) областях та у м. Києві (284,3 млн. куб. м, що складає 52,4 % від із загального обсягу скидів в місті).

За результатами узагальнення звітів про використання води за 2017 рік у галузевому розрізі найбільшими забруднювачами є підприємства житлово-комунальної галузі, якими скинуто  607,5 млн. куб. м забруднених стічних вод.

Підприємствами промисловості скинуто 311,1 млн. куб. м забруднених стічних вод, із них найбільші забруднювачі – підприємства чорної металургії (278,3 млн. куб. м) та хімічної промисловості (12,77 млн. куб. м), та підприємствами сільського господарства скинуто 28,9 млн. куб. м забруднених стічних вод.

У басейновому розрізі об’єми скидів забруднених стічних вод розподіляються у такому порядку: у басейні Дніпра – 628,6 млн. куб. м, Західного Бугу – 64,0 млн. куб. м, Сіверського Дінця – 41,9 млн. куб. м, Дунаю –

24,7 млн. куб. м, Дністра – 20,1, млн. куб. м, Південного Бугу – 4,2 млн. куб. м.

На якість поверхневих вод негативно впливає також скид шахтно-кар’єрних вод, які практично без очистки скидаються у поверхневі водні об’єкти в об’ємі  228,2 млн. куб. м.

Разом із стічними водами до поверхневих водних об’єктів у 2017 році скинуто 20,84 тис. т завислих речовин, 259,1 т нафтопродуктів, 5,98 тис. т азоту амонійного, 46,98 тис. т нітратів, 1,65 тис. т нітритів, 195,0 т СПАР, 422,4 т заліза, 4552,0 т фосфатів тощо. Крім того, сумарний показник ХСК дорівнював

71,57 тис. т та БСК – 16,29 тис. т.

Про практичні питання водопостачання, водовідведення та очистки стічних вод: практикум. Частина 1. – у № 7 журналу «Екологія підприємства»

Від редакції:  на численні запитання від екологів різних галузей ми розпочинаємо серію практичних роз’яснень від експертів водогосподарської сфери.

Отримайте відповіді на запитання вже незабаром:
1) Як отримати в оренду водні об’єкти: законодавче врегулюванн
2) Кому належать повноваження щодо надання водних об’єктів у користування на умовах оренди у межах населених пунктів
3) На що звернути увагу при складанні типового договору оренди водного об’єкта
4) Про обов’язки орендаря та взаємодію з Держводагентством та ін..

Джерело: журнал «Екологія підприємства»