Що таке стаціонарне джерело забруднення при сплаті екоподатку

Найчастіше екоподаток сплачується за викиди в атмосферне повітря та скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. При цьому виникнення обов’язку сплати екоподатку пов’язано з наявністю стаціонарного джерела забруднення. То ж з’ясуємо, що це.

Стаціонарні джерела забруднення – це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що здійснює забруднення, у вигляді скидів або викидів. При цьому у пп. 14.1.230 ПК чітко вказано, що такий об’єкт «зберігає свої просторові координати протягом певного часу», натякаючи на те, що «стаціонарне джерело» ≠ «об’єкт нерухомості».

Увага: стаціонарні джерела забруднення – це не тільки об’єкти нерухомості.

Виходить, що стаціонарне джерело забруднення все ж таки може переміщуватися. Як наслідок, генератори, мініелектростанції та газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному, податківцями розглядаються як стаціонарні джерела (роз’яснення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, роз’яснення ДПС 117.06 ЗІР). Навіть, якщо вони належать до переносного (мобільного) типу. Вони відповідають визначенню пп. 14.1.230 ПК, тому що під час роботи вони все ж таки зберігають певний час свої «просторові координати», наприклад впродовж робочої зміни.

Увага: усі генератори, мініелектростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному, – теж вважаються стаціонарними джерелами забруднення та вимагають сплати екоподатку.

В той же час пересувне джерело забруднення трактується досить вузько – ним може бути лише транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин (пп. 14.1.142 ПК). Виходить, що навіть якщо дизельний генератор розташувати на автомобіль, то він пересувним від цього не стане, так як не є сам собою транспортним засобом.

Увага: стаціонарне джерело забруднення, по-суті, це будь-яке джерело забруднення, яке не є транспортним засобом.

Аналогічне трактування понять стаціонарного і пересувного джерела забруднення міститься не тільки в ПК, але й у Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінприроди від 10.02.1995 р. № 7 (далі – Інструкція № 7).

Використовує поняття стаціонарного й пересувного джерела й Закон № 2707 та Закон «Про охорону навколишнього середовища» від  25.06.1991 р. № 1264. Однак згадані закони не містять власних визначень, тому трактування ПК та Інструкції № 7 є єдиним і обґрунтувати, що експлуатація переносного дизельного генератора не є підставою для сплати екоподатку – вряд чи вийде.

Щодо всіх стаціонарних джерел забруднення обов’язково слід подати до ДПС форму 20-ОПП (див. про неї далі).

Увага: викиди в повітря з пересувних джерел не є об’єктом екоподатку.

Приклади стаціонарних джерел забруднення

Як приклад найбільш поширених стаціонарних джерел забруднення, за умови їхньої роботи на спалюванні бензину, дизельного палива, природного газу, скрапленого газу, твердого палива чи іншого палива, можна навести:

• котельні, опалювальні котли, у т.ч. пелетні. Сюди ж належать котли при використанні автономної системи опалення у будівлях, газові колонки тощо;
• теплові генератори;
• електрогенератори та мініелектростанції. Як мобільні, так і нерухомі;
• електростанції;
• бурові установки;
• зварювальні апарати;
• різальне обладнання, у т.ч. бензопили;
• газонокосарки;
• зерносушарки.

Джерело: www.golovbuh.com.ua