Платформа рішень
для менеджерів природоохоронної
діяльності

Новини

Повернутися до переліку новин

Точка відліку: постанова «діагнозу» та бачення держави трансформації водної сфери

СЬОГОДНІ ГАЛУЗЬ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ЗНАХОДИТЬСЯ У СФЕРІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БАГАТЬОХ ДЕРЖАВНИХ ВІДОМСТВ І МІНІСТЕРСТВ. СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ ЩОДО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ ПОТРЕБУЄ НЕГАЙНОГО РЕФОРМУВАННЯ, А ПІДПРИЄМСТВА, ЩО РЕАЛІЗУЮТЬ ЦІ ФУНКЦІЇ — НЕВІДКЛАДНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ. ЩО Ж РЕАЛІЗУЄТЬСЯ У ЦЬОМУ НАПРЯМКУ? 

В 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію Україна-ЄС: ми визнали, що радянська чи пост-радянська система управління водними ресурсами себе вичерпала і слід переходити на європейську модель, яка є більш вдалою та зрозумілою нашим стратегічним партнерам. 

Європейське законодавство дає для імплементації угоди Ради директорів ЄС 10 років поетапного впровадження. Аналогічна етапність записана в Угоді про асоціацію Україна-ЄС, відповідно, ми впевнено крокуємо цим шляхом. 

МИХАЙЛО ХОРЄВ, заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів України

На першому етапі було здійснено повну імплементацію європейського законодавства в українську нормативно-правову базу, тобто водний кодекс узгоджений з вимогами директиви ЄС. 

На другому етапі було створено два механізми: перший — оновлено порядок ведення моніторингу, під що створено сучасну лабораторну базу. Наразі вона вже працює  в деяких регіонах, а з 2021 року працюватиме по всій території України. Наприклад.  В сфері управління державних водних ресурсів має працювати 4 найсучасніші лабораторії, які будуть здійснювати моніторинг якості води за дуже великою кількістю показників. 

Наступний механізм — створення ГІС (GIS) та веб-порталу водних ресурсів, на якому будуть узагальнюватися, картографуватися і візуалізуватися всі дані щодо моніторингу, статистики по використанню води, її наявності. 

Черговий етап — реформа в структурі Держагенства водних ресурсів. Було впроваджено басейнове управління, в межах відповідальності якого знаходиться територія не лише тієї області, де знаходиться сама установа, а весь басейн. Цей механізм реалізується через дорадчі органи (басейнові ради) із залученням усіх стейхолдерів: органи влади, громадськість, бізнес, які входять в басейн. Для прикладу, басейнова рада Дністра налічує понад 70 учасників.  

Фінальний етап роботи вже розпочато —  Міністерством затверджено графік підготовки планів управління річковими басейнами. Тобто на 2024 рік ми плануємо мати плани управління головними річковими басейнами. Це буде та дорожня карта на 6 років по кожному басейну, за якою впроваджуватимуться положення угоди Ради директорів ЄС та угоди про асоціацію Україна-ЄС. 

Ще один важливий елемент реформування — це від’єднання від управлінської структури, тобто від Держагентства водних ресурсів, від управління невластивими сферами, зокрема, зрошення й дренажу. Наразі зрошення і дренаж здійснюються державними неприбутковими організаціями, що неефективно. Це не дає можливостей для залучення кредиту, державного і приватного партнерства й інших механізмів, які наразі є в сфері відповідальності держави.

ІРИНА РУДЕНКО,  генеральний директор  директорату громадського здоров’я та профілактики захворюваності  МОЗ України

Протягом 2020 року на засіданнях РНБО України неодноразово розглядалось  проблеми якості питної води. Проте, питання щодо впровадження ефективних систем водопідготовки відповідно до вимог Державних санітарних нормах і правилах «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-17110) залишається невирішеним.

Разом з цим, Асоціація «Укрводоканалекологія», Міністерство розвитку громад та територій України постійно звертається з пропозицією про перегляд показників якості та безпеки питної води в бік послаблення, з метою приведення їх до вимог Директиви 98/83/ЄС (далі — Директива).

МОЗ України неодноразово наголошувало на тому, що чинна нормативна база щодо питної води не суперечить вимогам Директиви, яка, зауважимо, не переглядалася  вже 20 років. Крім того, при визначенні показників якості питної води необхідно враховувати відповідність стандартів ЄС та інших країн, сучасні наукові дані, економічні та регіональні особливості країни, що теж передбачено Директивою.

В Директиві також немає єдиних вимог щодо безпечності та якості питної води,  а підходи та стандарти закладені у Державних санітарних нормах і правилах ДСанПіН 2.2.4-171-10 повністю відповідають вимогам Директиви та використовуються у нормативній документації США, Канади, країнах Центральної та Південної Америки та ін.

В ДСанПіН 2.2.4-171-10 вперше було передбачено поетапний підхід впровадження стандартів якості питної води. Тобто, було надано достатньо часу для підприємств питного водопостачання, аби здійснити заходи з модернізації та технічного переоснащення підприємств. 

З метою вирішення проблем покращення якості питної води у 2011 році було прийнято Закон України «Про Загальнодержавну цільову програму «Питна вода України» на 2011-2020 роки», яким передбачено фінансування завдань і заходів направлених на підвищення якості питної води. Але, зі звіту Рахункової палати за 2016 рік відомо, що обсягу фінансування на реалізацію цієї Програми виділялось недостатньо, а отже модернізація підприємств була проведена в недостатньому об’ємі.

МОЗ акцентує увагу на тому, що пом’якшення вимог до питної води може призвести до погіршення її якості та безпеки, що збільшить негативний вплив на здоров’я населення. Єдиним шляхом для забезпечення населення якісною та безпечною водою  в достатній кількості є реконструкція існуючих та будівництво нових підприємств питного водопостачання, впровадження нових технологій очищення води, сучасного обладнання, ефективних реагентів, фільтрувальних матеріалів, сорбентів тощо.

Наталія ХОЦЯНІВСЬКА,  заступник міністерства розвитку громад та територій України

Сьогодні у сфері централізованого водопостачання та водовідведення накопичилася низка проблем, які потребують комплексного врегулювання, а саме:

  • відсутність централізованого питного водопостачання (тільки 69% населення маються доступ до централізованого водопостачання і 47,8% до водовідведення); подача води за графіком; привізну воду використовують — майже  270 тис. осіб у 9 областях України; 
  • існуюча система очищення питної води не відповідає вимогам та потребує удосконалення; • незадовільний технічний стан основних фондів систем централізованого питного водопостачання та водовідведення (в аварійному стані знаходяться 35% водопровідних мереж та 38% мереж водовідведення, майже 30% насосних агрегатів на насосних станціях потребують заміни); 
  • висока енергоємність систем водопостачання та водовідведення; 
  • високий рівень втрат та неврахованих витрат питної води (36% в середньому по Україні); 
  • застосування застарілих технологій та обладнання в системах централізованого водовідведення та очищення стічних вод;

З метою системної модернізації систем водопостачання та вирішення перелічених проблем Міністерство спільно з міжнародними фінансовими організаціями реалізує  3 проєкти:

  • з Міжнародним банком реконструкції та розвитку впроваджується «Другий проєкт розвитку міської інфраструктури», який спрямований на підвищення якості та надійності надання послуг  й ефективності використання енергії комунальними підприємствами.  В рамках ініціативи триває відновлення та заміна пошкоджених систем водопостачання, водовідведення. Також проводиться робота з поліпшення екологічної ситуації територій за рахунок очищення стоків та безпечної утилізації твердих побутових відходів; 
  • з Європейським Інвестиційним Банком «Розвиток системи водопостачання та водовідведення в місті Миколаїв», метою якого є реконструкція інфраструктури водопостачання, водовідведення та очистки стічних вод, розширення водопровідної мережі м. Миколаїв;
  •  з Європейським Інвестиційним Банком «Програма розвитку муніципальної інфраструктури України», в рамках якого реалізуються проєкти, зокрема, у сфері гарячого водопостачання, централізованого та нецентралізованого питного водопостачання, водовідведення  в містах Луцьк, Маріуполь та Рівне.

Водночас, Міністерством розробляються  4 нормативно-правові документи щодо відбору проєктів для участі в програмі Danida Business Finance в Україні.

Міністерством також розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Загальнодержавну цільову програму «Питна вода України» на  2011–2020 роки», з метою продовження терміну дії до 2025 року. Основною метою Закону є забезпечення населення країни якісною питною водою у необхідних обсягах та відповідно до встановлених нормативів. Орієнтовний обсяг фінансування завдань  і заходів Програми на визначені роки становить — 28 588,6 млн грн, з них за рахунок державного бюджету — 16 949,3 млн грн, інших джерел — 11 639,3 млн гривень. Розробляється Концепція реалізації державної політики у сфері водопостачання та водовідведення, яка є передумовою розробки Стратегії розвитку систем питного водопостачання та централізованого водовідведення. Стратегія надасть основу для розвитку галузі на наступні десятиліття, створить привабливий інвестиційний клімат для підприємств водопостачання та водовідведення.

Матеріал є частиною СПЕЦПРОЄКТу-журнал «Час води» – результат роботи проєкту «Час води», ініційованого 2019 року з дослідницькою метою: аналізу ситуації, що склалася у водній галузі, пошуку рішень і побудови експертної екосистеми.

Читати випуск 
 

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

 

Розсилка новин

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.
X
Завантаженя матеріалів цього розділу доступне тільки для зареєстрованих користувачів порталу.
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?
X
Читати матеріали цього розділу в повному обсязі можуть лише зареєстровані користувачі порталу
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!