У Вінниці виготовляють тротуарну плитку з пластику

Сортування і подальша переробка відходів давно стали правилом в розвиненому світі. Скляні пляшки, бляшані банки або пластикова тара не відправляються на звалища під відкритим небом, а використовуються повторно, одночасно допомагаючи використовувати менше ресурсів.

На жаль, переробці підлягають далеко не всі матеріали. Поліетиленова плівка є одним з найнебезпечніших видів відходів, який до того ж досить складно переробити. У місті Іллінці Вінницької області придумали, як можна використовувати таку плівку і оновити з її допомогою вигляд свого міста.

Вічна бруківка

Сміттєсортувальний комплекс в Іллінцях був побудований 2 роки тому. Юрій, начальник виробництва комунального підприємства, каже, що все починалося з невеликих масштабів. Спочатку в місті ввели роздільний збір PET-пляшок і купили невеликий прес, за допомогою якого стискали зібрані пляшки.

Сьогодні сміттєсортувальний комплекс в Іллінцях виглядає вражаюче. Відходи сюди постачають з усієї громади, центром якої є місто — це 20 населених пунктів. Відходи потрапляють на лінію і проходять через спеціальний барабан. У ньому з відходів відсіюється дрібна фракція і органічні частини, які потім вивозяться на полігон. Далі відходи потрапляють на лінію, де 10 осіб сортують їх на окремі види: картон, скло, пластик різних видів і плівка.

Біла, кольорова, стретч-плівка і т.д. упорядковані окремо, щоб потім піти на виробництво полімерпіщаної плитки. Зібрану плівку переносять в окремий цех, де її за допомогою спеціального апарату «варять», доводять до стану гранул. Отриману суміш з плівки відсівають, і отримують готовий агломерат. Паралельно з цим, готується другий компонент полімерпіщаної плитки — пісок. Його добувають на місцевому кар'єрі, сушать і відсівають, отримуючи майже кварцовий пісок.

У цеху з виробництва плитки пісок і агломерат з плівки з'єднують в суміш: 30% плівки, 70% піску. Ця суміш надходить в спеціальну машину, яка розігріває її до 180 градусів і перетворює на гарячу масу. Вона зважується по порціях і закладається у прес, який вже і перетворює її на готові плити.

Юрій каже, що така плитка — дешевше і якісніше бетонної. Вона не боїться соляних розчинів або перепадів температур, і термін її експлуатації — більший. За 8-годинну зміну тут виробляють до 25 кв.м. плитки. Уся вона йде на потреби міста та громади — нею виклали новий сміттєспалювальний комплекс, площа навколо комунального підприємства в центрі і близько 200 метрів тротуару. Юрій каже, що перш за все хочуть закрити потреби міста і прилеглих сіл, а на це знадобиться ще чимало часу.

Якщо в процесі виробництва додати до суміші барвники, плитку можна зробити будь-якого необхідного кольору. В Іллінцях поки що обходяться без цього і роблять її такою, якою вона виходить сама по собі — темно-сірою. Барвники коштують дорого, і поки що їх використання у громаді не є доцільним.

Але найцікавіше — таку плитку можна використовувати повторно. Про це в Іллінцях поки не замислювалися, але Юрій каже, що це повинно бути можливо. Уже зараз плитку, вироблену з браком за допомогою спеціального шредера подрібнюють і переплавляють. Коли термін експлуатації плитки підійде до кінця, її можна буде точно так само подрібнити, додати ще агломерованої плівки і дати плитам друге життя.

«Найголовніше — що сьогодні немає плівки, розкиданої по посадкам»

Юрій каже, що ще 3 роки тому проблема зі сміттям в Іллінцях стояла особливо гостро.

«Дуже велика була проблема. На під'їзді до міста, з міста, у місті — кругом бачили плівку, пакети, які вітром розносило по полях, по посадках. Все було завалено, захаращене. На сьогоднішній день — у нас всюди чисто, під'їзди до міста чисті, у місті чисто, і сам полігон у нас поруч, і не видно, що десь це є».

На ділянці, де зараз знаходиться сміттєсортувальний комплекс раніше було стихійне звалище. Потім міська влада почала вирішувати цю проблему, вивезли все сміття на спеціальний полігон і посадили на місці колишнього звалища яблуневий сад. Потім з'явилася і сортувальна станція.

Зараз тут працюють 30 чоловік — на території комплексу для них створені столові, роздягальні та душові. Основні види відходів – картон, скло, пластик, — підприємство продає скупникам і виробникам з Вінниці та Харкова. Це приносить невеликий прибуток, але значно допомагає скоротити кількість сміття в Іллінцях.

Ідея з виробництвом плитки з плівки, за словами Юрія, з'явилася сама по собі.

«Прийшла ідея з того, що не було куди подіти плівку. Ніхто не хотів у нас її купувати, тому що вона брудна, вона немита. Тоді виникла ідея, що потрібно кудись її дівати, її було дуже багато».

За допомогою міської влади комунальне підприємство зв'язалося з приватними підприємцями з Вінниці, які займаються виробництвом полімерпіщаних виробів. Вони продали місту обладнання та поділилися технологією виробництва. Частину грошей місто знайшло самостійно, але левову частку коштів як на сміттєсортувальний завод, так і на виробництво плитки виділили з екологічного фонду області. 2 роки тому весь комплекс коштував 12,5 млн грн (~ 5 млн доларів).

За весь час роботи комунальне підприємство і комплекс не стикалися з якимись серйозними проблемами або опором. Місцеві жителі знають, звідки в місті з'являється нова бруківка і задоволені, що в місті стелять доріжки і тротуари з плитки власного виробництва. Головне, що необхідно для запуску такої ініціативи, за словами Юрія — бажання: «Основне — мати бажання, щоб було чисто. Чисте місто, чиста громада — тоді все буде добре. А боятися нічого починань ніяких».

Про виробництво такої плитки в Іллінцях знають і в інших громадах. Багато хто звертається до місцевої влади або комунального підприємства за порадою або щоб перейняти досвід. Юрій каже, що таким людям в Іллінцях завжди раді і з задоволенням показують і розповідають усе, що цікавить гостей.

На цьому ідеї для сміттєсортувального комплексу не закінчуються. Ситуація з коронавірусом показала важливість системи утилізації медичних відходів, і для цього в Іллінцях будують окремий сміттєспалювальний комплекс. А ще — для переробки зібраної у громаді органіки тут планують завести спеціальних каліфорнійських черв'яків. Їх заведуть на полігоні, і завдяки ним органічні відходи будуть перероблятися у живильний гумус. «Найголовніше — що сьогодні немає плівки, яка валяється по посадкам. Ми її всю переробляємо,» — каже Юрій.