Впровадження найкращих доступних технологій повинно стати змістом екомодернізаціі України

Володимир Костерін
Глава Міжнародного Фонду «Скорочення ризиків», кандидат наук державного управління

Вуглецева загроза, що виникла в ХХ столітті набагато небезпечніша, ніж вважають багато політиків і представники фінансово-промислових груп, котрі ігнорують ризики деградації навколишнього середовища

Вуглецева загроза, що виникла в ХХ столітті набагато небезпечніша, ніж вважають багато політиків і представники фінансово-промислових груп, що знаходяться в старій парадигмі користування екосистемними послугами без їх заповнення, котрі ігнорують ризики деградації навколишнього середовища. Тому перспективи України багато в чому залежать від декарбонізації і темпів зростання інноваційної економіки як відповіді на існуючі виклики.

Зміна клімату - актуальний противник, силу дії якого багато хто ще не усвідомлюють, хоча деструкцію екосистем видно вже неозброєним оком, а саме - температурні коливання, частота стихійних лих, зміни умов землеробства, проблеми природних акваторій і т.д. Координація зусиль між державами в питаннях збалансованого розвитку (sustainability) стає життєво важливим для світової спільноти імперативом.

Процеси, що відбуваються на Планеті стимулюють відповідальних управлінців рухатися до нового технологічного укладу. Закономірні ініціативи зі створення спеціалізованих агентств з інновацій та готовність урядів розвинених країн збільшувати фінансування на наукові дослідження, зокрема в Великобританії і США, з формулюваннями про важливість відповідності нової реальності (епідеміологічні чинники тільки її частину).

Україна ризикує істотно відстати від технологічних лідерів, що підвищує планку завдань для керівництва країни. З огляду на введення в Євросоюзі карбонового податку на імпорт, безпосередньо стосується інтересів українських експортерів, відкладати «на завтра» дії, які потрібно було виконати «позавчора» не представляється більше можливим без наслідків для країни. Також потрібно враховувати, що механізм Свамі (carbon border adjustment) спрямований на скорочення СО2 шляхом синхронізації юрисдикцій, щоб всі підприємства орієнтувалися на єдині стандарти, не ховаючись в «кліматичних офшорах».

Безумовно позитивна тенденція, що власники світових компаній такого рівня як Білл Гейтс беруть участь в розробці рішень для мінімізації кліматичних ризиків. У недавно представленій ним книзі позначені кількісні та якісні показники, які повинні враховуватися при прийнятті управлінських рішень. Так, 51 млрд тонн парникових газів, які щорічно продукуються в атмосферу, до 2050-го року повинні бути зведені до нуля - це спільна відповідальність всіх учасників міжнародних відносин, як на рівні держав, так і бізнесу.

Завдяки інтегрованому підходу в роботі всіх органів влади, досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року в країнах ЄС виглядає цілком реалістично. Послідовна робота європейських інституцій щодо застосування найкращих доступних технологій (Best Available Techniques - ВАТ) приносить свої плоди у вигляді виробництв замкнутого циклу, ресурсоефективності та висококонкурентній продукції на виході. Європейські партнери демонструють високий рівень менеджменту і комплексність організаційних і фінансових рішень на прикладі офіційної політики «зеленої угоди» (European Green Deal).

В Україні зросла медійна активність представників влади по «зеленим» питанням, дуже важлива як частина інформаційної повістки, але вона не повинна заміщати практичні кроки по екомодернізаціі, зокрема залишається відкритим питання щодо реалізації Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ). Кризова ситуація в енергетичному секторі України, відсутність повноцінного моніторингу стану навколишнього середовища та невідповідність європейським стандартам екологічної безпеки - результат багаторічних фрагментарних рішень у владі і тіньових домовленостей між стейкхолдерами. Поліпшення екологічної ситуації з одночасним формуванням інноваційної моделі розвитку має стати стратегічним завданням для команди президента Зеленського.

У зв'язку з критеріями євроінтеграції з боку компаній, які входять до списку підприємств-забруднювачів Міністерства екології та природних ресурсів України, в ЗМІ озвучується позиція про складність або неможливість виконання міжнародних зобов'язань в сфері екологічної безпеки. Акцентую, досягнення країн ЄС в сфері інновацій та європейські стандарти - це корисний досвід і орієнтир для всіх сфер господарювання. Показово, що в своїй економічній політиці Білорусія і Казахстан застосовують напрацювання європейських колег в промисловості значно ефективніше, ніж Україна. Створення спеціальних ГОСТів для впровадження НДТ (найкращих доступних технологій) і їх імплементація в регуляторну базу названих країн показує, що Україна на пострадянському просторі відстає в оновленні промислової і енерго інфраструктури,

В сфері сталого розвитку вже не один рік існують програми підтримки та можливості для бізнесу (наприклад, це проекти IFC та EBRD). На жаль, багато українських підприємств не можуть пройти комплаенс для виходу на світові біржі, щоб залучати дешевий фінансовий ресурс через специфіку походження активів або невиконання інвестиційних зобов'язань при приватизації. Тому в інтересах національної безпеки слід провести аудит підприємств, що не виконали первинних умов приватизаційного конкурсу з модернізації, екології, соціальних та інших питань, що порушило права інших учасників конкурсу і створило проблеми для жителів територій, де розміщені ці об'єкти. Так як, обмежений доступ цих підприємств до фінансових ринків змушує їх впливати на владу, за підсумком блокуючи нововведення, незважаючи на потреби людей, природи і міжнародні зобов'язання країни. Важливо, щоб РНБОУ і КМУ у своїй роботі почали застосовувати принципи ризик-менеджменту, один з яких - дії на випередження.

Щорічно на Всесвітньому економічному форумі (WEF) у Давосі провідні світові експерти представляють доповіді з деталізованим переліком ризиків в показниках ймовірності і величини їх настання. І екологічна тематика стабільно в п'ятірці пріоритетних питань (зміна клімату, втрата біологічного різноманіття, виснаження запасів прісної води, природні лиха і т.д.). Тобто, обмін знаннями щодо механізмів скорочення ризиків давно практикується на рівні світових майданчиків, що об'єднує політичних лідерів і бізнес-еліту для підвищення конкурентоспроможності економік своїх країн, а також зростання якості і тривалості життя громадян. Для України ж зараз саме час запустити механізми синергії між наукою, бізнесом і державою для системного вирішення внутрішніх проблем через призму глобальних.

У 2012 році ще за життя засновника Давоського форуму, відомого вченого Богдана Гаврилишина, ми організували приїзд в Україну його учня, члена Римського клубу Гюнтера Паулі для презентації доповіді «Синя економіка: 10 років, 100 інновацій, 100 мільйонів робочих місць». У своїй книзі автор виклав практичний досвід запуску бізнес-проектів на принципах вироблених природою в процесі еволюції (безвідходності, каськадності і т.д.). Це один із прикладів, звідки можна черпати знання для вирішення актуальних завдань.

Використання світового досвіду, напрацювання вчених, зокрема Національної академії наук України (НАНУ) і новаторство компаній з прозорою капіталізацією, можуть стати основою як для економічного посилення України, так і її екологічної суб'єктності на світовій арені. Адже вважаються з тими, хто сильний не стільки ресурсами, скільки інтелектуальним змістом державної стратегії і її виконанням.

Джерело: blog.liga.net