Як різні країни світу впроваджували НДТМ?

Для зменшення негативних наслідків промислового виробництва чимало країн світу з кінця минулого століття активно впроваджують найкращі доступні технології. Модернізація виробництва не тільки дозволяє зберегти екологію, а й зменшувати собівартість вироблених товарів.

Україна наразі вже зробила декілька важливих кроків у цьому напрямку, тому варто розглянути як це робили у інших країнах.

Китай

Незважаючи на те, що Китай славиться своєю поганою екологічною ситуацією, правління країни робило кроки щодо зменшення наслідків промислових викидів. До 2006 року в країні дослідили найкращі практичні технології, які можливо реалізувати, а до 2010 року створили Систему менеджменту природоохоронних технологій. В результаті Міністерство екології та довкілля КНР розробило систему визначення НДТМ. В тестовому режимі цю систему застосували в сфері теплової енергетики та чорної металургії.
До того ж, спеціалісти дослідили, які технології для покращення екології застосовують в США та Європейському Союзі. Проте пізніше виявили, що зібраної технічної інформації було не достатньо для застосування інноваційних технологій у всіх сферах промисловості. Тому в теперішній час уряд Китаю приділяє більше уваги впровадженню обов’язкових до виконання екологічних стандартів, а не конкретних технологій, які би реально змогли зменшити викиди шкідливих речовин у довкілля.
Зокрема, з 2017 року уряд працює над розширенням і стандартизацією Настанов щодо доступних технологій запобігання та контролю забруднення, які будуть мати рекомендаційних характер та забезпечать технічну підтримку і досягнення стандартів.

Європейський Союз

В Європейському Союзі ще в 1996 році ввели в дію політику запобігання та контролю промислового забруднення. А пізніше установили засновану на НДТМ Директиву IED, ЕС, 2010, яка визначила загальні принципи та передбачила рішення, щоб запобігти перенесенню забруднення з одного компонента довкілля в інший.
Згодом Європейське Бюро по комплексному запобіганню та контролю забруднень розробило в рамках Директиви два документи Заключення по НДТМ та Довідковий документ по НДТМ. В цих документах заклали інформацію про технологічні та технічні рішення для кожної сфери промисловості для зменшення забруднення, відомості для оцінки їх застосування, рівні забруднення на цей момент та гранично допустимі рівні, міри для відновлення виробничих площ та ін.
Особливу увагу приділили також збору інформації та перегляду документів. Для цього регулярно створюють технічні групи, в які входять спеціалісти з кожної галузі промисловості. В залежності від галузі учасників у таких групах може бути від 100 до 260. Вони обмінюються інформацією та діляться досвідом застосування документів у своїй галузі: які рішення виявилися більш ефективними в боротьбі із шкідливими викидами, а які не мали жодного ефекту.

Індія

В Індії не застосовують концепцію НДТМ, як в багатьох інших країнах, проте у країні є відповідні закони, в яких зазначений граничний рівень забруднення. Підприємства мусять не перевищувати їх, щоб отримати дозвіл в Управліннях штатів по контролю забруднення чи Комітетах Союзних території по контролю забруднення.
Для 103 галузей промисловості встановлені Мінімальні національні норми чи стандарти, які можливо досягнути. Більшу частину опублікували в 1986 році, а деякі додали чи переглянули протягом 2011-2017 років. В ці технічно-економічні норми включені кількісні граничні показники забруднюючих речовин в довкілля, в тому числі організованих викидів газів в атмосферу, неорганізованих викидів і забруднюючих речовин у стічних водах.
Також в Індії розроблено чимало серій комплексних документів, в яких відображено теперішній стан 37 галузей промисловості. Зокрема, в документах міститься інформація про тип продукції, про сировину, яку використовують, про виробничі процеси, оцінка кількості забруднюючих речовин, які утворюються в результаті виробництва, а також технології і міри для попередження забруднення довкілля

Нова Зеландія

В Новій Зеландії діє система регулювання, яка заснована на екологічній результативності, - Акт раціонального використання ресурсів та Національні екологічні стандарти. В Акті установлено базові принципи охорони довкілля на національному рівні, рівні штатів та на місцевому рівні. Також в країні розробляються плани, які запобігають шкідливим викидам, для кожного компонента довкілля, а потім об’єднуються в єдиний План використання природи.
В той же час в Національних екологічних стандартах не міститься конкретних вимог щодо оцінки чи покращення технічного потенціалу підприємств, які є забруднювачами, проте місцева влада може для підтримання стандартів чи при їх відсутності використовувати Найкращі практичні варіанти, які можливо застосувати.
Цей метод не заснований на НДТМ, а є більш гнучким і економічно вигідним. Ці варіанти можуть бути виражені у технології очистки, технологічних режимах чи стандартів, які встановлюють вимоги до технічних характеристик і застосовуються до стаціонарних джерел, не прив’язуючи до граничних значень, і зазвичай встановлюються для кожної площадки під час видачі дозволів на викиди.

Джерело - https://www.oecd.org/