Парадокс: ми видобуваємо все більше, а хочемо скоротити викиди?

На конференції ООН щодо клімату в Мадриді обговорили розбіжності планів країн з видобутку викопного палива і планів, які стосуються стримування глобального потепління в межах 1,5 ° С або хоча б 2 ° С, як це передбачено Паризькою кліматичною угодою. Приводом стала випущена в листопаді 2019 року ЮНЕП і низкою інших організацій перша доповідь на цю тему під назвою «Розрив між фактичними і допустимими обсягами виробництва».

На сьогодні світ планує добувати та споживати набагато більше викопного палива, ніж можливо в межах мети 1,5 ° С. За словами Клео Веркуйл, наукового співробітника Стокгольмського інституту навколишнього середовища в Оксфорді й одного з авторів доповіді, занадто мало країн усерйоз замислюються про обмеження видобутку викопного палива. При тому, що вугілля, нафта і газ — головний драйвер зміни клімату, вони рідко є об'єктом міжнародної кліматичної політики і переговорів.

Країни планують до 2030 року добувати на 50% більше викопного палива, ніж можливо в рамках сценарію 2 ° С і на 120% більше, ніж допустимо при сценарії 1,5 ° С. До 2040 року цей розрив буде ще більш значним. Розрив особливо великий для вугілля — до 2030 року країни будуть добувати на 150% більше вугілля, ніж передбачає сценарій 2 ° С (5,2 млрд. Тонн), і на 280% більше, ніж можливо при сценарії 1,5 ° С (6 , 4 млрд. тонн). Таким чином, багато країн заявляють про свій намір знизити викиди, але в реальності їхні дії свідчать про протилежне.

За словами Клео Веркуйл, зниження обсягів видобутку викопного палива можна домогтися трьома шляхами. По-перше, за рахунок обмеження попиту через введення ціни на вуглець, а також через політику стимулювання розвитку відновлюваної енергетики та впровадження енергоефективних технологій. По-друге, за рахунок обмеження пропозиції через заборони на розвідку нових родовищ, відмови від субсидування викопного палива, планування поступового переходу на поновлювані джерела енергії, дивестицій. По-третє, ці дві групи інструментів можна використовувати одночасно, і така стратегія буде найбільш ефективною.

Міжнародне співробітництво має особливо важливе значення для зниження обсягів видобутку і споживання викопного палива. Кооперацію можна здійснювати на базі вже наявних платформ, наприклад, «Групи двадцяти» і ОЕСР, а також у рамках реалізації Цілей сталого розвитку та Порядку-2030 на базі міжнародних фінансових інститутів, а також через створення нових коаліцій, наприклад, таких, як Альянс проти вугілля.

Один із прикладів успішних дивестицій і міжнародного співробітництва в цілях скорочення видобутку викопного палива в рамках міжнародних фінансових інститутів нещодавно продемонстрував Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). У листопаді 2019 року ця організація оголосила про намір припинити фінансування проектів з видобутку вугілля, нафти і газу після 2021 року. З 2013 року ЄІБ профінансував проекти в області викопного палива на 13,4 млрд. євро. ЄІБ не є найбільшим кредитором вугільного і нафтогазового секторів, однак тана подія є важливою віхою у відмові від викопного палива.

Учасники дискусії з Нової Зеландії та Швеції поділилися своїми прикладами дій, що підтримують зниження видобутку і споживання викопного палива. Кей Харрісон, представник Нової Зеландії з питань зміни клімату, розповіла про те, що Нова Зеландія ввела ціну на вуглець, заборонила пошук і розробку нових нафтових та газових родовищ на шельфі і прийняла на себе зобов'язання стати вуглецево-нейтральнюї до 2050 року. Також Нова Зеландія є одним із засновників групи країн «Друзі реформи субсидій на викопні види палива».

Вікторія Інгман, глава Департаменту кліматичної політики Міністерства навколишнього середовища та енергетики Швеції, повідомила, що в цій країні використовуються фінансові інструменти, такі як вуглецевий податок та інструменти зеленого фінансування. Також Швеція взяла на себе зобов'язання стати вуглецево-нейтральною до 2045 року. У зв'язку з цим зобов'язанням було сформовано ініціативу щодо відмови від викопного палива (Fossil free Sweden), яка закликає бізнес відмовлятися від використання вугілля, нафти і газу. Учасниками ініціативи є вже 400 організацій, і за словами Вікторії Інгман, лідером руху є бізнес, а не держава. Швеція також є одним із засновників групи країн «Друзі реформи субсидій на викопні види палива». Група була утворена в 2010 році. Її учасниками є Коста-Ріка, Данія, Ефіопія, Фінляндія, Нова Зеландія, Норвегія, Швеція, Швейцарія та Уругвай.

Джерело: ECOBUSINESS Group за матеріалами «Меньше двух градусов»