Коли податки на викиди стимулюють модернізацію підприємств?

Перед Урядами багатьох країн постійно постає важливе питання: як забезпечити поступове економічне зростання країни без шкоди для довкілля та здоров’я громадян. На сьогодні це вже аксіома – потрібно широко запроваджувати енергоефективні заходи в усі сфери життя і використовувати відновлювані джерела енергії.

Розрізняютьдва типи викидів: забруднюючих речовин та парникових газів. Хоч природа утворення цих викидів спільна – спалювання викопного палива, але наслідки дещо різні. Забруднюючі речовини шкодять довкіллю, забруднюючи повітря, воду, землю і впливають на здоров’я людей. Парникові гази не змінюють хімічний склад води, землі, повітря і не несуть загрози здоров’ю людей, але суттєво впливають на клімат планети та спричинюють різкі його зміни. Причому, викиди забруднюючих речовин завжди локальні (концентруються на окремій території), тоді як викиди парникових газів не мають кордонів і розповсюджуються по всій планеті. Це важливо знати і розуміти, щоб приймати правильнірішення і впливати на причини виникнення різних типів викидів.

Викиди забруднюючих речовин можна зменшити через встановлення фільтрів або зміну технологій виробництва, але ці ж заходине зменшують викиди СО2. Більше того, часто встановлення фільтрів призводить до збільшення використання енергії, що досягається шляхом створення більшого тиску для проходження газів, яке в свою чергу збільшує викиди СО2.

Натомість зменшення викидів СО2 можна досягти за допомогою енергоефективних заходів, які завжди призводять до зменшення обсягів спалювання викопного палива. Крім того, додатковим ефектом енергоефективності є зменшення викидів забруднюючих речовин.

За даними Світового банку, застосування вуглецевого податку і його цільове використання стало дієвим інструментом політики енергоефективності та екологічної політики у багатьох країнах світу. Нині діючі найвищі податки на СО2 в європейських країнах суттєво стимулювали використання ВДЕ.

Україна підписала Паризьку Угоду і взяла амбітні зобов’язання із забезпечення сталого розвитку економіки та скорочення викидів парникових газів. У структурі цих викидів в Україні промисловість, включаючи енергетику, складає 80%. Саме тому промисловість разом з енергетикоюмає бути у фокусі уваги при розробці стимулюючих механізмів із запровадження енергоефективних заходів.

Сьогодні в Україні оподаткування вуглецевихвикидів розглядається як фіскальний захід – для наповнення державного бюджету. Адже, наразі відсутні фінансові механізми для стимулювання широкого застосування енергоефективних заходів, включно із використанням ВДЕ.

З 1 січня 2019 року ставка податку на СО2 зросла з 0,41 до 10 грн. Підвищення ставки податку без запровадження прозорого механізму використання коштів на енергоефективні заходи не сприяє зменшенню викидів парникових газів. Підприємства будуть продовжувати занижувати показники своїх викидів, щоб оптимізувати свої податки, замість того, щоб вкладати кошти у заходи, які зменшують споживання енергії і палива.

На замовлення проекту GIZ «Консультування підприємств щодо енергоефективності» було проведено дослідження, яке показало, що збільшення ставки податку на СО2 у 24 разизбільшує дефіцит держбюджету (3,7 млрд грн.,) а також сповільнює економічний розвиток країни. Компенсувати негативні наслідки для економіки, зміцнити енергонезалежність та скоротити обсяги викидів СО2 можливо за рахунок використання цих коштів на енергоефективні проекти.

Держенергоефективності розроблено механізм державної підтримки підприємств через компенсацію частини кредиту на проведення енергоефективних заходів. У механізмі будуть брати участь усі банки, які виявлять бажання надавати енергоефективні кредити. Компенсацію за реалізовані енергоефективні проекти зможе отримати будь-яке підприємство, що є платником податку СО2 та проведе енергоаудит чи запровадить систему енергоменеджменту. Держава не буде брати участі ні у відборі підприємств, ні у відборі проектів для них. Роль держави буде зведено до виплат компенсацій за реєстрами, які готуватимуть банки.

Такий механізм єпрозорим і саморегулятивним, виключає прояви корупції державними органами на етапі прийняття рішення про надання кредиту і вибору заходів, а також дозволяєефективно витрачати державні кошти для досягнення амбітної цілі Паризької угоди – зменшення викидів парникових газів.