«Тіньова сторона» зелених технологій: батареї електрокарів, енергоощадні лампи, сонячні батареї. Чи існують для них технології безпечної утилізації та хто може здійснювати цю утилізацію?

Серед тисяч українських компаній, що виробляють рішення для енергоефективності та сталої енергетики в Україні, можна виділити близько 150-170 розробників «зелених» інновацій. Якщо говорити про українських розробників екологічних інновацій, то вони охоплюють чимало секторів, найбільші з яких — електрокари, сонячні батареї та енергоощадні лампи. Проте коли технології перетворюються у відходи, виникає питання: чи існує для них безпечна утилізація та хто може здійснювати цю утилізацію? Щодо «тіньової сторони» зелених технологій — з’ясовуємо в матеріалі.

Майже всі новітні технології, у т.ч. «зелені», викликають певні застороги, а іноді відверті параної. Такий ефект я б поділив принаймні на дві передумови:

• «запаморочення мозку» — відсутність у людей, які висловлюють свою стурбованість та занепокоєння достатньої компетенції, знань, бажань розібратися;
• «конкурентна загроза» — коли новітня технологія витискає старі технології, які вже сформували достатньо солідні капітали на тому.

Друга передумова, як на мене, є більшою загрозою для руху людства в технологічному процесі. До речі, перша передумова не раз ставала та стає інструментом у чіпких лапах другої передумови. Непоодинокі факти екотероризму відомі, на жаль, і в сучасній історії Україні.

Звісно, є й випадки, коли новітні технології у зв’язку із неповною оцінкою впливу та ризиків, може нести загрозу. А саме загрозу широких масштабів. Для мене найбільш яскравий та поширений випадок — запровадження індустрії поліетиленового пакування, особисто одноразових пакетів.

Давайте розглянемо ще кілька «зелених» технологічних викликів сьогодення.

Автомобілі на електричній тязі (далі — EV).

Цей тренд увірвався в наше життя вельми швидко та масштабно. Багато «застережень» лунає щодо наслідків розвитку цієї технології. Насправді немає повноцінної експертизи щодо вуглецевого сліду від EV, принаймні мені такі не потрапляли на очі. Хоча, було б дуже цікаво подивитися на реалістичні розрахунки такого питання.

У першу чергу нафтовидобувні гіганти не зацікавлені у зниженні обсягів використання їх продукції. Усіляко намагаючись контролювати процес розвитку EV технологій. Хоча, згадайте, що тема електротранспорту (йдеться не про дротові тролейбуси та трамваї йдеться) використовувалася ще в радянські часи у виробничих процесах.

Рис. 1. EV з зображення нещодавно зустрів на дорозі в київському районі Дарниця

А ще скільки перспективних розробок було «зарубано». Хто пам’ятає ціну пального в СРСР?! Я бачив електричну версію автомобіля «Таврія», що був розроблений на АвтоЗАЗ.

Отже, про «зелену небезпеку» основним закидом опонентів EV є відсутність технології переробки батарей від таких авто. На сьогодні, найпоширенішими є літій-іонні батареї. Лише мені відомий український стартап з ефективною переробкою таких батарей. До речі, в Україні існує великий запас покладів літієвих солей (важливої сировини для створення таких батарей), що і є однією із цінностей.

Вже зараз існують ініціативи виробників EV щодо збирання відпрацьованих батарей виробників Renault, BMW, Hundai в Україні. Щодо європейської практики, там все жвавіше — найближчий сервісний центр Tesla знаходиться у м. Варшава. Цікавою технологією переробки володіє німецька компанія Duesenfeld, яка дозволяє повернути у виробничий цикл більшу частину складової таких батарей. Отже, технології існують, ринок у стадії становлення. Попит на такі технології з часом збалансує умови його функціонування.

Детальніше про «тіньову сторону» енергоощадних ламп і системи сонячної електрогенерації — в журналі №7, 2021 «ECOBUSINESS. Екологія підприємства».