Чи знали ви, що на одного мешканця України припадає один з найнижчих обсягів річкового стоку в Європі?

Хоча на нашій планеті багато води, за приблизними оцінками лише 2,5-3 % з неї є прісною і придатною для пиття. Але більшість є складовою льодовиків або залягає глибоко під землею, тому легко дістати можливо лише 0,014 % прісної води. А за останні сто років людство збільшувало використання прісної води в середньому на 1 % щороку. Це було зумовлено ростом кількості населення, кількості виробничих потужностей та збільшенням сільськогосподарської діяльності, яка використовує чимало води для зрощення.

На одного мешканця України припадає одних з найнижчих обсягів річкового стоку в Європі. Так у Швеції у 20 разів більше водних ресурсів, ніж в України. 

До того ж, держава й досі не створила єдину систему управління водними ресурсами, що означає, що немає достовірної інформації, скільки точно є води та яка її якість. 

ЮНЕСКО класифікувала Україну, як країну з малим рівнем водного забезпечення – 1 тис. метрів кубічних на людину. 

В той час на півдні країни цей показник ще менший – 400-500 кубічних метрів на особу. Наразі від дефіциту чистої води в Україні потерпає з 31 млн гектарів понад половина, а 3 млн перебувають в зоні критичного дефіциту води. Без рішучих кроків, в 2050 році зона посухи збільшиться ще на 30 %.

Великою проблемою залишаються водоканали, які через застаріле обладнання водоочистки та відсутність контролю за викидами, серйозно впливають на якість питної води. Такий же негативний ефект виказують й неочищені стоки, які в селах та невеликих містах майже не очищають. Крім цього, у Києві разом з дощовою водою у колектори потрапляє сміття, яке потім зливається у Дніпро. 

Не краща ситуація і з промисловими скидами. За приблизними оцінками у 80 % підприємств немає локальних очисних споруд, тому близько півтисячі виробництв скидає у каналізацію понад 300 млн кубометрів стоків. Таким способом, у водойми без додаткової очистки потрапляють такі небезпечні речовини як жири, смоли, відпрацьовані нафтопродукти, стружка, вапно, а інколи й токсичні рідини. Зокрема, шкідливі домішки, такі як фосфати та сполуки азоту, викликають «цвітіння» водойм, тобто у водоймах бурхливо ростуть водорості-паразити. А гниття та бродіння синьо-зелених водоростей виділяє токсичні речовини, такі як феноли у концентраціях 0,02-0,05 мг/л та інші токсичні матаболіти в межах 10,3-10,8 мг/л. Щоб це усунути додають більші дози хлору, коагулянтів, флокулянтів та інших реагентів, що призводить до утворення хлорорганічних домішок, які шкідливі для людини.

Проте навіть у Києві 69 % питної водопровідної води не відповідає санітарним нормам, як повідомляє Інститут проблем водопостачання. Все через те, що водопровідну воду забруднюють залишковим хлором, марганцем, органічними речовинами, якими очищують воду з Дніпра. А потім після фільтрування, вода тече через кілометри труб, які давно заржавіли та насичують воду домішками.

Ще одним джерелом прісної води є підземні джерела. Проте у відповідності до досліджень, у підземних водах, які залягають на глибинах 60-150 м, у північних областях України знаходять підвищений вміст заліза, а в південних – підвищену мінералізацію.

Через високий вміст заліза або марганцю вода стає металевого присмаку, а коли контактує з повітрям приймає різке забарвлення. Також при використанні такої води надлишок заліза відкладається у водорозподільних мережах. А при тривалому потраплянні у організм людини води з концентрацією заліза понад 0,2 мг/дм3, печінка перенасичується колоїдами оксиду заліза, які руйнують клітини та викликають ракові захворювання.

Вкрай необхідно забезпечити єдину систему збору актуальної інформації щодо промислових викидів у водойми, використавши можливості приватних моніторингових сервісів та законодавчо впровадити систему «відчутно-мотиваційних» штрафів для підприємств-порушників екологічного законодавства, щоб останнім було дешевше побудувати сучасні очисні споруди, аніж зливати токсичні відходи в річки, чи озера. 

А після цього потрібно перевести адміністрування штрафних санкцій Державною екологічною інспекцією в діджитальний режим. Якщо цього не зробити, то на думку експертів до 2025 року нестачу води відчуватимуть більша частина українців, а у 2027 році ця проблема стане критичною.

Запрошуємо відвідати захід 31 березня — Вода в промисловості
в рамках ІІ Щорічного бізнес-форуму з промислової екології «ECO-MODERNIZATION-2021: КРАЩІ ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ»:

Знайдемо рішення разом! Долучайтеся!
Участь платна.
 

Джерело: прес-служба Ecobusiness Group