Директива 2010/75/ЄС про промислові викиди: ключові елементи регулювання ЄС

Директива 2010/75/ЄС про промислові викиди прийнята 24 листопада 2010 року і базується на пропозиції Європейської Комісії про перегляд, оновлення та об’єднання семи раніше діючих директив, включаючи директиву про інтегроване запобігання та контроль забруднення (IPPC), щодо великих спалювальних установок (LCP), щодо спалювання відходів (WI), щодо викидів від розчинників та 3-х директив щодо регулювання діоксиду титану. Директива застосовує технологічний підхід до запобігання та контролю промислового забруднення на основі секторального регулювання — найкращих доступних технологій та методів управління (ВАТ) для кожного сектору промисловості, що спричиняє значне забруднення і негативно впливає на довкілля та здоров’я людини. Слід підкреслити, що регулювання на основі ВАТ включають як технологію, що застосовується, так і спосіб проєктування, побудови, обслуговування, організації та експлуатації установки.

Ключові елементи регулювання ЄС у сфері промислового забруднення:

• Усі установки, на які поширюється дія Директиви про промислові викиди, повинні запобігати та контролювати промислові викиди шляхом застосування ВАТ, а також вживати заходів для забезпечення ефективного використання енергії та інших ресурсів, включаючи воду, мінімізувати перенесення забруднення між компонентами навколишнього середовища (повітря, вода, ґрунти), запобігати утворенню відходів, вживати заходів для запобігання нещасним випадкам, пов’язаних з виробництвом та забезпечити належні умови для довкілля після закінчення експлуатації установки.
• Установки можуть працювати лише за наявності інтегрованого дозволу.
• Висновки ВАТ, прийняті Європейською Комісією, є основою для встановлення умов інтегрованого дозволу.
• Компетентні органи країн-членів ЄС повинні забезпечити регулярні та якісні екологічні перевірки установок на дотримання умов інтегрованого дозволу.
• Громадськість має право брати участь у процедурі отримання дозволу.