Сталий розвиток та охорона довкілля: як віднайти баланс в діалозі бізнес-держава-громадськість

Сталий розвиток – встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь, включно з їх потребою в безпечному і здоровому довкіллі.

Ключові напрями розвитку були визначені на Саміті ООН зі сталого розвитку на період від 2015 до 2030 року та нараховують 17 глобальних цілей, яким відповідають 169 завдань. Саме серед цих цілей захист екології є однією з основних у тому чи іншому розумінні (захист води, суші та екосистем, інновації у виробництві).

Як Україна просувається в цьому напрямку? Що роблять держава, екологи, приватний великий та малий бізнес? Яка роль юристів у цьому процесі? Чи достатньо розвинена сфера екологічного права?

Саме ці питання обговорили учасники в рамках Форуму з екології та сталого розвитку, який пройшов 10 листопада у м. Києві.

Бізнес, держава, громадськість – рушійні сили екологічних змін

Роман Шахматенко, заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, розкрив питання комплексної реформи екологічної оцінки та контролю. Доповідач зазначив, що захист довкілля це не тренд, а необхідність.

Що стосується реформування системи контролю, то заступник міністра повідомив про проведення функціональної реформи, яка передбачає:

• реформування адміністративної відповідальності – підвищення санкцій шляхом внесення змін до КУпАП;
• реформування кримінальної відповідальності (перегляд диспозицій КК України здійснювався разом зі Спеціалізованою екологічною прокуратурою, правоохоронними органами);
• створення нового органу, який буде здійснювати Державний екологічний контроль (наразі законопроєкт № 3091 прийнято Верховною Радою України  в першому читанні).

Законопроєкт № 3091 визначає, зокрема, порядок проведення перевірок, принципи побудови системи, щоб вона була прозорою. Нововведенням також є відповідальність юридичних осіб у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Щодо здійснення оцінки, то наразі прийнято Закон України «Про стратегічну екологічну  оцінку», який є дуже прогресивним, але його приписи не виконуються органами місцевого самоврядування, а санкції за таке невиконання відсутні.

Також було зауважено, що наразі планується запровадити оцінювання впливу на довкілля і здійснювати попереднє оцінювання звіту. З цією метою підготовано відповідний  законопроєкт. Крім того, у Верховні Раді України зареєстровано проєкт «Про екологічне страхування», який передбачає страхування найбільш ризикових підприємств.

Судова влада стане активним учасником процесу

Ганна Вронська, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ексзаступник міністра екології, розповіла про ролі виконавчої та судової гілок влади.

Суддям необхідно розглядати справи згідно з новими підходами і процесами. В Конституції України, на відміну від більшості європейських країн, передбачено право на безпечне довкілля (ст. 50). На необхідності відображення такого права в національному законодавстві наголосила ООН.

Під час розгляду справ судді орієнтуються на цілі сталого розвитку, затверджені указом Президента від 30 вересня 2019 року. Водночас, складно розглядати справи за позовами екоінспецій, оскільки ці органи використовують застарілі методики для збирання доказів і визначення розміру шкоди. Також суддя зауважила, що в Україні екологічні спори розглядаються різними юрисдикціями, але створення окремого суду не на часі, враховуючи стан судової системи.

Загальна тенденція – зворотні процеси

Людмила Буймістер, народний депутат України, розповіла про ключові виклики зеленої енергетики в Україні. А також констатувала, що в Україні, на жаль, спостерігаються зворотні процеси (дискредитація зеленої енергетики як сфери для бізнесу, збільшення боргів тощо).

Державна політика загалом спрямована на руйнування сектору зеленої енергетики, вважається, що це «екологія для багатих». Однак це помилкове уявлення. Екологічна модернізація – це додаткові можливості та технології.

Виклики державної політики:

• застосування карального підходу замість стимулювального;
• необхідно налагодити діалог із бізнесом.

Кліматична нейтральність і бізнес

Олексій Рябчин, радник голови правління з питань розвитку низьковуглецевих бізнесів та зеленого курсу ЄС Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», розповів про кліматичну нейтральність компаній.

Вуглецева нейтральність (Green Deal) – це програма європейського уряду, а Україна зобов’язалася синхронізувати процеси.

Нафтогаз ставить перед собою завдання стати постачальником сталої енергії з екологічних джерел (метанова ініціатива (зменшити на 30%), використання водню, зберігання вуглецю). Вже розроблено стратегію з декарбонізації, яка перебуває на затвердженні в Міністерстві енергетики. Наприклад, компанія поставила амбітні плани на 2040 рік – повністю припинити викиди парникових газів. Планується також впровадження технологій у трьох сферах Sсope.

Необхідність технологічних змін також пов’язана з тим, що інакше підприємства не отримають жодного міжнародного інвестування.

Ефективна законодавча підтримка – одна з передумов для залучення інвестицій

Андрій Оленюк, партнер ЮК EVERLEGAL, розповів про законодавчу підтримку імплементації ініціатив сталого розвитку.

Ефективна законодавча підтримка – це одна з передумов для залучення інвестицій із глобальних ринків капіталів, що загалом підвищує добробут громадян. Доповідач розглянув питання, пов’язані з досягненням цілей сталого розвитку:

• забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх (7-ма ціль);
• забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва (12-та ціль);
• вжиття невідкладних заходів щодо боротьби зі зміною клімату та її наслідками (13-та ціль).

Перспективними законодавчими діями, спрямованими на забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх, доповідач назвав підтримку “зелених” надбавок, прямий продаж споживачам, запровадження контрактів на різницю.

Перехід до раціональних моделей споживання і виробництва може бути забезпечено шляхом:

• унормування поводження з відходами;
• запобігання їх неекологічному використанню;
• прийняття Закону України «Про управління відходами».

Невідкладними заходами щодо боротьби зі зміною клімату та її наслідками є:

• запровадження квот на CO2;
• збільшення ставок податків на викиди;
• впровадження податку на споживання енергетичних ресурсів;
• система добровільних угод.

Крім того, наразі недостатньо врегульовано питання стимулювання “зеленої” металургії.

Чи існує «зелений» тариф?

Максим Сисоєв, партнер МЮФ Dentons, говорив про можливості мобілізації інвестиційних ресурсів у зелену енергетику.

Проєкти, які стосуються «зеленого» тарифу, цікавими залишаються проєкти з використання енергії вітру. Також досі актуальні невеликі дахові сонячні електростанції. Проєкти, пов’язані з біомасою і біогазом, у майбутньому не будуть підпадати під «зелений» тариф. “Зелені” бонди – це латання дірок, а не сталий розвиток.

Запровадження системи добровільних угод може бути прогресивним кроком, але такі угоди мають бути все-таки добровільними.

Прямі договори – це майбутнє, але наразі ця сфера надто зарегульована. Фактично зараз “зелений” тариф використовується для власного споживання.

Новими трендами є використання водню і біометану. Щодо використання водню – в Україні ідей багато, але відсутня їх реалізація. Щодо біометану існують реальні бізнес-моделі, але їх упровадженню заважають технічні проблеми.

Спільна відповідальність

Леся Багінська, адвокат АО LES, розглянула проблеми поводження з відходами в Україні. Вона зазначила, що з усіх відходів перероблюється лише 6% (наприклад, у ЄС – до 40%). Полігони та сміттєзвалища не відповідають вимогам, до того ж вони перевантаженні. А об’єкти, призначені для переробки відходів, не будуються. Загальною тенденцією є те, що сміттєзвалища передаються в приватні руки.

Зауважила, що сумлінні суб’єкти господарювання намагаються якось забезпечити функціонування цих об’єктів відповідно до екологічних вимог. Але робиться це власним коштом. Натомість органи місцевого самоврядування знімають із себе повністю відповідальність щодо дотримання екологічних норм. Водночас суб’єкти господарювання стикаються з постійними перевірками і штрафами. Будь-яка підтримка держави та органів місцевого самоврядування відсутня.

Нові можливості для інвестування

Євгеній Шакотько, начальник управління з правових питань та регуляторної політики Ukraineinvest, розповів про можливості, які з’явилися за законом про «інвестнянь».

Він пояснив, що цей закон – це спосіб стимулювання інвестицій в Україні та отримання державної підтримки. Аналог подібного законодавчого регулювання є у Литві й Польщі.

Шляхами такого стимулювання є не лише призначення інвестиційного менеджера, а й:

• звільнення від сплати податків;
• звільнення від сплати ввізного мита (лише щодо обладнання);
• преференції під час здійснення будівництва;
• надання в оренду землі на пільгових умовах.

Вимоги до інвестпроєктів:

• будівництво і модернізація щонайменше на 20 млн євро і створення робочих місць;
• строк реалізація проєкту – не більш ніж 5 років;
• проєкти мають впливати на ВВП.

Рішення ухвалює Мінекономіки, а договір укладає Кабінет Міністрів України.

Цей закон – чинний, необхідно лише ним користуватися.