В Австралії замислилися про запуск виробництва «зеленої» сталі

Тоні Вуд, директор енергетичної програми Інституту Греттана (Австралія)

Використання водню у виробництві сталі може зробити Австралію наддержавою

«У Австралії з’явилася історична можливість: країна може створити багатомільярдний, орієнтований на експорт виробничий сектор, задіявши розвинену тут відновлювану енергетику», — пише Тоні Вуд у замітці до відповідного дослідження Інституту Греттана.

Задіявши потужну вітрову та сонячну енергетику Австралії для виробництва енергоємних «зелених» продуктів, можна створити десятки тисяч робочих місць у регіонах, де зараз працюють десятки тисяч шахтарів і працівників суміжних галузей. Їхні робочі місця перебувають під загрозою, адже весь світ бореться з проблемою зміни клімату шляхом скорочення викидів парникових газів.

Зайнявши близько 6,5% світового ринку сталі, можна генерувати близько $65 млрд доходів від експорту на рік і створити 25 тис. робочих місць у Квінсленді й Новому Південному Уельсі.

Зміни клімату – серйозний виклик для Австралії, це загроза здоров’ю жителів, а також сільському господарству і туризму. З іншого боку, боротьба з ними може зачепити десятки тисяч австралійців, що працюють у галузях, де використовується викопне паливо.

Пропонований план може стати безпрограшним варіантом: це й нова експортна галузь, і скорочення викидів, і створення робочих місць.

Виробництво «зеленої» сталі може перетворити Австралію на наддержаву у сфері відновлюваних джерел енергії, а також створити робочі місця в ключових для країни регіонах.

У процесі виробництва «зеленої» сталі замість металургійного вугілля застосовується водень, отриманий з використанням відновлюваних джерел енергії. Наявність в Австралії потужної вітрової та сонячної енергетики означає, що ми можемо виробляти водень і, відповідно, «зелену» сталь, дешевше, ніж такі країни, як Японія, Південна Корея та Індонезія.

Щоб почати виробляти її на експорт, знадобляться промислові кадри. Робітники вугільних шахт центрального Квінсленда і долини Хантер (Новий Південний Уельс) будуть ідеальним варіантом. Набагато дешевше виробляти «зелену» сталь там, де робоча сила доступніша й дешевша, ніж у Пілбарі (навіть незважаючи на вартість доставки залізної руди на східне узбережжя).

Інвестиції в створення експортної галузі глобального масштабу, звісно, мають прийти з приватного сектора, але уряду варто почати діяти вже зараз, щоб не упустити нову можливість.

Для створення своєрідного плацдарму для відпрацювання технологій з виробництва сталі з низьким рівнем викидів федеральний уряд має посприяти запуску якогось флагманського проекту. Це може бути виробництво сталі в Західній Австралії з використанням дешевого газу замість вугілля. Або ж модернізація сталеливарних заводів у Порт-Кемблі чи Вайаллі.

Владі також слід фінансувати та публікувати передкомерційні дослідження геологічного потенціалу Австралії для зберігання водню. І федеральні, і місцеві органи влади мають відігравати певну роль в координації землекористування та регіонального розвитку, а також допомагати працівникам у перепідготовці.

Занадто довго додаткова вартість австралійських енергетичних і мінеральних ресурсів, а також створення надійних робочих місць у виробничих і експортних галузях були мрією. Тепер же, якщо все буде зроблено правильно, ми вирішимо «велику кліматичну головоломку», яка не дає спокою країні понад десять років.