Які є ризики для інвестора, пов’язані з процедурою ОВД?

Для того, щоб Україна могла ефективно залучати іноземні інвестиції, їй необхідно відповідати певному інвестиційному іміджу, мати інвестиційну привабливість та інвестиційний клімат. В останні десятиліття важливими умовами для іноземних інвесторів стало те, наскільки країна дбає про екологічно чисте майбутнє, наскільки країна раціонально підходить до використання своїх природніх ресурсів.

Пріоритетним став не швидкий, але короткочасний дохід, а саме довготривалий, заснований на циркулярній економіці. Саме на рівні законодавства держава мусить прописати умови для підприємств, які б стимулювали перехід на екологічно чисте виробництво та гарантували захист і повернення капіталовкладень в довготривалій перспективі.

Україна стала на шлях сталого розвитку, підписавши Угоду про асоціацією з ЄС, в рамках якої імплементувала близько 20 європейських директив. Кожна із них регулює свою сферу – управління довкіллям та інтеграцією екологічної політики у інші галузеві політики; якість атмосферного повітря, управління відходами та ресурсами; якість питної води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище; охорону природи, промислове забруднення та техногенні загрози й інше.

Одним з таких кроків стало ухвалення Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» №2354 від 20.03.2018 року. Ця європейська модель екологічної оцінки дозволяє інвестору на ранніх етапах реалізації інвестиційних проєктів запобігти значних вартісних помилок та незворотних наслідків при плануванні окремих об’єктів, насамперед, крупних промислових комплексів чи великих полігонів сміття.

Проте якщо процедура СЕО не є обов’язковою, то нова модель процедури оцінки впливу на довкілля замість екологічної експертизи є обов’язковою. Законом передбачено, що у результаті процедури буде попереджена шкода довкіллю та будуть раціонально використані природні ресурси. Однак процедура ОВД має, як свої переваги для іноземних інвесторів, так і недоліки, які виникли під час її впровадження та пов’язані з українською бюрократичною системою.

Нещодавно розроблені «Загальні методичні рекомендації щодо змісту та порядку складання звіту з оцінки впливу на довкілля», затверджені наказом Міндовкілля від 15.03.2021  № 193, що відповідно носять рекомендаційний характер, тобто не є обов’язковими для врахування суб’єктом господарювання, проте уповноважені органи в більшості вже вважають грубим порушенням невідповідність підготовленого звіту з ОВД цим рекомендаціям.

Процедура ОВД змушує інвестора вкладати кошти у підготовку звіту, організацію громадських слухань та процедуру отримання погоджень від обласних рад. Загалом від повідомлення про планову діяльність до оприлюднення рішення про провадження планової діяльності потрібно пройти 18 етапів, під час яких інвестор потенційно може зіштовхнутися із протизаконними вимогами та штучними перешкодами. 

Також якщо у звіті про громадське обговорення, що готує місцева держадміністрація (або Міндовкілля), буде вказано, що чиєсь зауваження після громадських слухань звіту з ОВД було «безпідставно та необґрунтовано не враховано чи неналежно враховано», то це може стати підставою для скасування висновку з ОВД в суді, оскаржити висновок може будь-яка фізична особа, зауваження якої не були враховані, тож процедура може затягнутися, а інвестор втратити свої кошти.

Також високим ризиком для інвестора, який вирішив довіритися спеціальним компаніям, є те, що попри високу вартість, вони не можуть гарантувати абсолютно позитивний висновок щодо звіту з ОВД.

Джерело Прес-служба Ecobusiness Group