Аналіз причин відмов у видачі висновків з ОВД: ПРИКЛАД

Експертами Професійної асоціації екологів у травні проведено аналіз окремих рішень про відмову у видачі висновків з ОВД, які є у вільному доступі та розміщені у Єдиному реєстрі з ОВД.

Важливо! Розглянуто проблеми, які стосуються безпосередньо змісту звітів; процедурні питання не розглядалися!

Приклад 1

У рішенні про відмову у видачі висновку 2019884273 зазначено, що «з огляду на наявну інформацію та наведені у звіті з ОВД дані з оцінки впливу планованої діяльності на довкілля, не дають можливості у повній мірі дослідити вплив на довкілля при реалізації планованої діяльності», проте тут виникає логічне запитання: про які саме дослідження йде мова? Невже працівники управління екологічної оцінки уповноважені державою на проведення будь-яких досліджень, відповідно до займаних ними посад?

Надалі у відмові у видачі висновку стверджується, що нібито відповідно до Постанови № 1026 працівниками управління екологічної оцінки встановлено зауваження. Проте ПКМУ передбачає надання зауважень центральним або територіальним органами лише у випадку, якщо їх про це проситиме суб’єкт господарювання у своїй вимозі щодо обсягу досліджень та рівня деталізації інформації.

Зауваження 1: Невідповідність між задекларованою у звіті відстанню від кар’єру до найближчої житлової забудови, яка начебто становить 500 м, при цьому експерти, які згідно з законом повинні використовувати у своїх висновках виключно достовірну інформацію, встановлюють відстань «з картографічних матеріалів системи Google». Логічно запитати: навіть якщо припустити, що фахівець якимось чином зумів точно виміряти відстань за допомогою Google, то як же він встановив, де саме розташована житлова забудова, а де, наприклад, господарські будівлі?

Зауваження 2: Розмір нормативної СЗЗ, на думку «експертів», є суперечливим, оскільки «згідно ДСП № 173 від 19.06.96 нормативна СЗЗ у розмірі 500 м встановлюється для підприємств по видобуванню гірських порід VIII-XI категорій відкритою розробкою без застосування вибухових засобів. Проте у звіті з ОВД зазначається, що розробка родовищ здійснюється відкритим способом із застосуванням вибухових робіт». З контексту зауваження випливає, що «експерт», який зробив це зауваження, ознайомлений зі змістом нормативного документа, яким є ДСП № 173 від 19 червня 1996 року, проте свідомо ігнорує п. 5.8 цього документу, де сказано, що «у разі організації нових, не вивчених в санітарно-гігієнічному відношенні виробництва та технологічних процесів, розміри санітарно-захисних зон слід встановлювати у кожному конкретному випадку з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишнє середовище аналогічних об’єктів, які функціонують у державі та за її кордоном та відповідних розрахунків». При цьому розробники звіту з ОВД на ст. 26 вказують, що розробка проєкту СЗЗ буде здійснена після отримання підприємством спеціального дозволу на користування надрами, а згідно з розрахунками, проведеними в звіті з ОВД, розмір СЗЗ становитиме не більше 500 м. І цей факт «експерт» констатує у своїй відмові!

З логіки «експерта» виходить, що в Україні слід заборонити діяльність всіх кар’єрів з видобування гірських порід буровибуховим способом, оскільки нормативна СЗЗ з використанням вибухових засобів згідно ДСП № 173 встановлена лише для «кар’єрів по видобуванню залізних руд відкритим способом»?

 Водночас «експерти» Мінекоенерго видали значну кількість позитивних висновків на аналогічні об’єкти, розробка яких включає буровибухові роботи, наприклад:

• висновок № 7-03/12-2019934445/1 від 04.03.2020 р. (в цьому випадку ситуація доходить до абсурду: у висновку «експерт» зазначає, що «відповідно до даних звіту з ОВД це підприємство (видобування гірських порід VIII-XI категорії з відкритою розробкою згідно з ДСП № 173 має СЗЗ 500 м. Однак це стосується видобутку без застосування вибухових засобів, у той же час суб’єкт господарювання зазначає у звіті з ОВД, що видобування буде проводитися із застосуванням буро вибухових робіт, що є суперечливою інформацією» і видає позитивний висновок!)
• висновок № 7-03/12-2019824230/1 від 04.03.2020 р.;
• висновок № 7-03/12-20198142224/1 від 02.12.2019 р.;
• висновок № 7-03/12-20196263956/1 від 28.11.2019 р.;
• висновок № 7-03/12-2019573577/1 від 23.08.2019 р.;
• висновок № 7-03/12-2019413260/1 від 23.07.2019 р.;
• висновок № 7-03/12-20193193127/1 від 23.08.2019 р.;
• висновок № 7-03/12-20192262934/1 від 19.11.2019 р.;
• висновок № 7-03/12-20191162328/1 від 20.06.2019 р.;
• висновок № 7-03/12-20181232301/1 від 15.05.2019 р.;
• висновок № 7-03/12-201811262247/1 від 31.05.2019 р.;

та багато інших.

Тобто, швидше за все, в цьому випадку вбачається застосування подвійних стандартів та суб’єктивний підхід до видачі висновків з ОВД, що є прямим порушенням, наприклад, статті 3 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV, яка передбачає:

— розвиток конкуренції;

— додержання рівності прав суб’єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру;

— установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV

Читати статтю можна вже зараз у ►►► живому журналі.