Чи можлива Україна без нафти і яка роль зеленого водню?

• Наскільки реальною і доцільною є така перспектива і які перепони слід подолати?

«В Україні на кожному підземному сховищі газу мають бути кілька вітряків, а на півдні одразу після перемоги — плантації сонячних батарей.

На кожному вузлі ГТС — газохімічні та біометанові потужності — гронами! І до 2030 року тисячі українських підприємств та підприємців завалюють Європу лаками, фарбами, тістечками та морозивом, дротами та запчастинами, ліками та добривами із позначкою «зелені»

• Чи можлива Україна без нафти?
• Чи реальна Метанольна Україна?  

Одразу постає ще одне питання Зеленого переходу: звідки ми візьмемо всі ці лаки та фарби, тканини та плівки, харчові добавки та ліки, якщо раніше ми їх брали з відходів при виробництві бензину та гасу? А ці виробництва найближчим часом закриються. Водень сьогодні цілком може замінити «викопні» вуглеводні для хімічної промисловості.  

Метанол споживається в Україні та має експортний потенціал. Однак власного виробництва метанолу в Україні досі немає...

Розібратись в цьому стратегічно важливому питанні екологічної економіки ми запросили Закревського Андрія, генерального директора Ньюфолк НКЦ, голову правління Асоціації «Нафта та Газ України» на форумі «Бізнес в нових реаліях: війна, екотрансформація, євроінтеграція». Реєстрація на форум триває.

Без власного видобутку нафти і газу і без стратегії державної підтримки «зеленого» метану або водню країни приречені закривати свої переробні потужності з двох причин: банки не фінансують їх модернізацію, а газ і нафта мають непередбачувану ціну. 

Зелена економіка та світ без нафти 

Про це особливо не розповідають.

І тому дивуються, коли замислюються: адже нафтопереробній промисловості світу вже понад 150 років.

Причому основні її потужності були побудовані більш як 100 років тому. А потім модернізовано чи відновлено після Другої світової війни.

Відтоді минуло вже 75 років. Незначні на загальному тлі потужності були збудовані в Азії, наприкінці 1990-х, на початку 2000-х. А це теж… Покоління минулого. 

І ось Зелений перехід, ось — Сталий розвиток.

Це не про те, що банки висаджують дерева перед офісами. А про те, що вони відмовляються фінансувати модернізацію нафтохімічної промисловості, 70 % якої виробляє бензин і гас, лише 30 % — решту нафтохімії.

І ось тут для мене постало головне питання Зеленого переходу, зазначає Андрій Закревський: звідки ми візьмемо всі ці лаки та фарби, тканини та плівки, харчові добавки та ліки, якщо раніше ми їх брали з відходів при виробництві бензину та гасу? А ці виробництва найближчим часом закриються. 

«Авжеж, з природного газу! — радісно відповів я собі. Треба продовжувати бурити, треба видобувати газ, тільки ось у чому питання, а чи вистачить газопереробних потужностей, щоб замінити нафтопереробні, і чи вистачить природного газу, щоб замінити природну нафту навіть не в частині бензину та гасу — попрощайтеся з ними, а бодай у тієї частини, яка необхідна для виробництва лаків, фарб, утеплювачів, гуми та пластику, ліків та добрив, тканин та плівок... Чи вистачить? Зважаючи на все — не вистачить!»

Яке рішення? 

Зелені вуглеводні — це ті, що утворені за допомогою «зеленого» водню і СО2, або з вирощеної біомаси. 

Грубо кажучи, коли ви вирощуєте енергетичну вербу або тополю, а потім спалюєте їх у котлах — ви не збільшуєте загальну кількість СО2, яка була у повітрі. Тому що верба та тополя взяли цю кількість до цього з цієї атмосфери.

А ось коли ви спалюєте вугілля, бензин і гас, які були виготовлені з природного газу або нафти — ви збільшуєте кількість СО2. Тому що раніше паливо було під поверхнею Землі.

Різні вулкани, що викидають на поверхню гази та рідини, не враховуються. Не до них поки що.

Як не враховуються і тонни СО2, що утворюються в результаті зброджування біомаси. Річ у тім, що під час виробництва біогазу з відходів, в основному відбувається білкове бродіння з виділенням метану (під землею метан разом з іншими газами має назву — природний газ) та значної кількості СО2.

Суміш цього метану та СО2 і називають біогазом. Певна річ, що біометан, згоряючи, виробляє знову СО2 та воду.

Якщо ж ви «збродили» зелену біомасу, то ви отримали етиловий спирт і знову багато тонн СО2. Тому що дріжджі, як і бактерії, виробляють спирт, виділяють СО2 — такий етиловий спирт називають біоетанолом або зеленим етанолом. 

Який водень називають зеленим? 

Водень може бути «зеленим» тільки тоді, коли його отримано або із зелених метанолів та етанолів, за допомогою іншої обробки біомаси. І лише тоді, коли під час його виробництва задіяна «зелена» енергія. 

Зелена енергія — це знову ж таки енергія із «зелених» вуглеводнів або з відновлюваних джерел: сонце, вітер, геотермальні електростанції.

Є проста схема електролізу, коли дуже чиста вода розкладається дуже чистою електроенергією із «зелених» джерел, і тоді цей водень є «зеленим».

Те, що водень можна отримувати з вуглеводнів без викидів СО2 — не підтримується новою парадигмою. 

Так, здоровий глузд і логіка говорять нам про те, що коли водень ми отримали з метану-природного газу шляхом розщеплення молекули СН4 (метан) на молекулу вуглецю і дві молекули водню — жодного викиду СО2 не відбулося. 

Але Зелений перехід категоричний — з природним газом ви можете балуватися до 2050 року. А потім він стане теж некошерним. 

Більше - на форумі «Бізнес в нових реаліях: війна, екотрансформація, євроінтеграція».

Прес-служба НЦСР