Відновлювана енергетика: завдання на 2022

В Україні екологічні важелі підтримки ВДЕ не працюють. А чи є економічні та політичні переваги розвитку відновлюваної енергетики?

ОЛЕКСАНДР ДОМБРОВСЬКИЙ голова правління громадської спілки Global 100 RE Ukraine, народний депутат сьомого і восьмого скликань

Аргументи за розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) можна розділити на екологічні, економічні і політичні. Про екологічні вже багато написано.

У більшості держав світу саме екологічні були і залишаються основними драйверами для розвитку ВДЕ. 

Проте, як виявилось, в Україні їх замало для підтримки розвитку цього сектору. Поки що у свідомості багатьох домінує принцип «хай брудніше, аби дешевше». 

Економічні переваги розвитку ВДЕ

Прогнози про те, що масштабний розвиток ВДЕ є шляхом для досягнення найдешевшої ціни електроенергії для кінцевого споживача, регулярно публікуються вже принаймні кілька років. 

Швейцарська компанія Lazard регулярно проводить порівняння вартості електроенергії від різних видів генерації і демонструє, що вартість електроенергії з ВДЕ постійно зменшується, а від традиційної генерації — зростає. 

Для сонячних та вітрових електростанцій промислового масштабу вона вже є значно дешевшою за електроенергію від традиційної генерації. Причому, з кожним роком ця різниця на користь ВДЕ тільки зростає. 

Приведена вартість електроенергії від генерації різного типу (за матеріалами LAZARD)

За розрахунками фінської компанії Wärtsilä, сценарій, що забезпечує найдешевшу електроенергію в Україні, передбачає частку електроенергії з ВДЕ — 83% до 2050 року. Інші 17% генеруватиме маневрена газова генерація. 

Проте в Україні останні два роки звучать зовсім інші аргументи: «ВДЕ дорогі», «Навіщо нам дорога енергія, якщо є дешева» і т.і. З ВДЕ спробували зробити головного винуватця проблем нового енергетичного ринку. 

Під гаслами необхідності здешевлення цін на електроенергію в Україні останні два роки успішно велася «гібридна війна» проти ВДЕ. У «потягу ВДЕ», що динамічно набирав обертів до 2019 року, нові машиністи натиснули на гальма аж до іскор з-під коліс. 

Через два роки вже час поставити питання, а чи було це правильним рішенням і чи стали від цього дешевшими електроенергія чи тепло? Переконані, що не стали, і що це було помилковим рішенням. 

За час боротьби з ВДЕ в Україні світ увійшов у глибоку енергетичну кризу. Ціни на природний газ піднялися у 15-20 разів і вже кілька разів перетинали межу у $2000 за 1000 м3. Все частіше лунають прогнози про досягнення планки у $3000 за 1000 м3 вже цієї зими. 

Ціна на природний газ на біржі TTF за останні два роки

Ціни на вугілля за цей же час збільшились у понад 3 рази і досягали $220 т. у жовтні і близько $150 т. у грудні 2021 року.

Ціна на вугілля за останні три роки

 

Рекордно високі ціни на природний газ і вугілля вже призвели до рекордних цін на електроенергію і тепло. Офіційна відповідь ЄС на цю ситуацію послідовна і, на нашу думку, єдиноправильна – швидше розвивати ВДЕ. 

У реаліях нових цін на традиційні енергоносії енергія з ВДЕ стала ще більш конкурентною. Вартість електроенергії з газу і вугілля зросла пропорційно вартості цих енергоносіїв, а вартість електроенергії з сонця, вітру і гідроресурсів залишилась на тому ж, докризовому, рівні. 

Вбачаємо розвиток сонячної і вітрової генерації базовим для витіснення вугілля з сектору електроенергетики. Біоенергетика гратиме ключову роль у заміщенні природного газу в теплопостачанні і для декарбонізації транспорту. Біометан є однією з найперспективніших опцій для декарбонізації газових маневрених потужностей, а також транспорту. 

Політичні переваги розвитку ВДЕ

За ці ж два роки ми стали свідками безпрецедентного політичного тиску на Україну і країни ЄС з боку нашого північного сусіда. Питання постачання природного газу поставлені у пряму залежність від бажаних для нього політичних рішень. 

Найгостріше на сьогодні стоїть питання вартості природного газу. Україна, в середньому, імпортує 10 млрд м3 природного газу/рік. Навіть при вартості $1000 за 1000 м3 для цього необхідно витратити $10 млрд на рік. 

Додатково Україна імпортує близько 19 млн т. енергетичного вугілля, на що, при ціні $150 за тонну, необхідно витрати $2,8 млрд на рік. Замістивши цей газ і вугілля відновлюваними джерелами Україна економитиме біля $13 млрд. 

Ця економія повертатиме більшу частина грошей, необхідних для інвестування у розвиток ВДЕ в Україні. Причому ці гроші працюватимуть на економіку країни, а не відправлятимуться в інші країни, в першу чергу, до країни-агресора. 

Один зі сценаріїв, вірогідність якого, на жаль, зростає, це звернення українського керівництва до північного сусіда по допомогу з постачанням енергоносіїв вже в січні/лютому 2022 року з виконанням при цьому його політичних забаганок. 

Вважаємо розвиток ВДЕ і підвищення енергоефективності української економіки основою енергетичної незалежності, що є основою політичної незалежності держави. 

Необхідні кроки для виправлення ситуації

• Політично визнати розвиток ВДЕ в Україні основою майбутнього розвитку і декарбонізації енергетики і економіки. 
• Розробити комплексну програму зеленого переходу України, аналогічну Європейській «зеленій угоді» Green Deal. 
• Прийняти нову енергетичну стратегію України до 2050 року з амбітною ціллю для розвитку ВДЕ (мінімум 70% ВДЕ в загальному постачанні первинної енергії). 

У виробництві електроенергії:

• Започаткувати і регулярно проводити конкурси на будівництво маневрової генеруючої потужності, накопичувачів енергії та запроваджувати заходи з управління попитом;
• Започаткувати і регулярно проводити аукціони з розподілу квоти підтримки для проєктів з виробництва електроенергії з ВДЕ;
• Прийняти закон про запровадження енергетичного податку на енергоносії з викопних палив, який буде витрачатися виключно на проєкти з декарбонізації;
• Прийняти закон щодо стимулювання виробництва електричної енергії з ВДЕ на ринкових засадах (контракти на різницю);
• Прийняти закон щодо стимулювання виробництва електричної енергії з ВДЕ без державної підтримки (корпоративні PPA);
• Прийняти закон про удосконалення умов підтримки малої розосередженої генерації споживачів (Net Energy Metering);
• Прийняти закон про накопичувачі енергії (energy storages). 

У виробництві теплової енергії:

• Запровадити систему електронної торгівлі твердим біопаливом;
• Забезпечити недискримінаційний доступ незалежних виробників до теплових мереж ЦТ. Запровадити конкурентний ринок теплової енергії у ЦТ;
• Звільнити від сплати податку за викиди СО2 установки, що спалюють тверде біопаливо і біогаз;
• Створити реєстр біометану, що надаватиме гарантії походження на вироблений біометан. 

У сфері транспорту:

• Прийняти закон про використання відновлюваних видів палива і енергії на транспорті (електромобілі, біоетанол і біодизель першого і другого поколінь, біометан, зелений водень);
• Стимулювати розбудову інфраструктури заправних станцій для автотранспорту на ВДЕ. 

Вважаємо, що настав час визнати помилки і змінити суспільне відношення до ВДЕ в Україні, оскільки їх розвиток гарантує одночасно екологічні, економічні і політичні переваги для держави. 

Традиційні джерела енергії дорогі і екологічно небезпечні – настав час переходити на ВДЕ і підвищувати енергоефективність.

Співавтор: Гелетуха Георгій, д.т.н., голова правління Біоенергетичної асоціації України, член правління громадської спілки «Global 100 RE Ukraine»

Джерело: www.epravda.com.ua