Мар’яна Гінзула, еколог КП «Плесо», член Комітету водної політики ПАЕУ

Інтерв'ю з учасницею СПЕЦпроекту «Берегиня довкілля» Мар'яною Гінзулою, екологм КП «Плесо», членом Комітету водної політики ПАЕУ

1. Про призначення
Скільки себе пригадую, мені було цікаво, як влаштований світ. Як він взаємодіє, яка структура тих чи інших речей, у мене було і залишається безліч запитань. У процесі пошуку і осмислення відповідей посилилось моє переконання того, що у довкіллі немає зайвих речей чи істот, усе пов’язано, увесь наш світ пронизаний однією ниткою, головним лейтмотивом — самим життям. У 6-му класі, у школі, де я навчалася, відкрили еколого-краєзнавчий гурток, і це стало початком всього. Напевно, важливим фактором є моє співчуття до живих істот. Мені завжди було прикро, коли доводилося вбивати з необхідності комаху. Я дуже зле почувалась, коли доводилося з бабусею збирати колорадського жука… Його спочатку збирають, а потім давлять ногами — цей звук розчавлених тріскаючих крилець просто спустошував мене. Мені завжди була притаманна відвага щодо зупинення насильства, якщо я була свідком і очевидцем насильства над тваринами — я не могла не втрутитися. Просто відчуваю, що це правильно і все. Сьогодні мене часто представляють як «еколога за фахом і покликом душі».

2. Найбільше досягнення і до чого прагну
З плином часу відповідь на це запитання змінюється. Найтривалішою у моєму житті була відповідь — «дисертація». Інколи це конкурси, чи певні проєкти, а часом навіть захист своєї позиції з найменшими втратами. Інколи це одна людина після кількагодинного тренінгу, яка потім підходить і каже: «Ви мене переконали і надихнули, я спробую розпочати впроваджувати ваші поради у свій стиль життя». Інколи це вдячна реакція моїх радіослухачів чи змістовний дзвінок в ефір. Для мене одиниця завжди більше нуля, тому радію з усіх приводів. Але певним чином на третьому десятку прийшло розуміння того, що весь світ не змінити, тому максимальну увагу я приділяю особистому розвитку моральних чеснот. Впевнена, що саме змінюючи себе, ми змінюємо простір навколо себе, у чомусь навіть стаємо натхненням для інших, а це вже власне ті зміни, яких прагнемо.

3. Найзаповітніше бажання
Щоб питна вода у всій Україні була придатною для пиття.

4. Побажання іншим жінкам
Найважче завдання — це бути собою, проте це єдиний варіант відчути у повноті свою внутрішню свободу і силу. Кожна жінка має свій особливий шарм і магнетизм, унікальну неповторність — бережіть цей талант, розвивайте його і ніколи не грайте в ігри, в яких не розумієтесь ;)